В суботу 26 червня 1941 p. мешканці містечка Добромиль відкрили на саліні за містом, поблизу села Ляцьке, яму, повну трупів. Яма-шиб скривала в собі велику кількість трупів. Теж знайдено тіла помордованих НКВД в’язнів в двох провізоричних могилах на подвір’ї в’язниці Добромиля, рештки спалених трупів в будинку дирекції лісів. Тіла страдальників були так побиті, що багатьох з них не можна було вже розпізнати. Пізнати вдалось: о. Кебуза з с. Макова. Він мав поломані руки і відтятий язик. Далі ще знайдено Миколу Возьного з Ляцького, якого тіло було подіравлене штиками. Як вдалось устійнити, екзекуція большевицьких опричників відбулася в четвер 26 червня, а її виконавцями були: голова міськради Петровський, секретар райпарткому Бубнов і місцевий міліціянт Кремер. Стверджено теж, що відступаючі відділи совєтської армії забили в селі Княжполі о. Петра Дутка і п’ятьох селян.
"Українські Щоденні Вісті", 3 серпня 1960 р.
У липні 1941 року словацька військова розвідка відкрила місце масових розстрілів в урочищі Саліна.
Доповідь лейтенанта Йозефа Храбка про участь деяких словацьких військових у антиєврейських погромах в Добромилі 5 липня 1941 року (переклад зі словацької).
5 липня 1941 року о 21.20 год. лейтенант Храбрек доповідає:
"В Добромилі наше військо попередило мене про те, що на заводі, який виробляє сіль, українці змушують євреїв витягати трупи, які там залишили більшовики. Під час цього євреїв б’ють і розстрілюють. На шляху до Саліни троє наших солдатів похвалились „ми вже вбили трьох“. Їхні прізвища були мені невідомі. Вже на Саліні я та мій шофер бачили, як члени піонерського війська били євреїв. Потім я почув два постріли і ніби то впали два тіла. За цим я спостерігав на відстані 150 кроків. Незважаючи на те що я звернув увагу офіцерам першої дивізії, щоб вони втрутилися, офіцер із відділу штабу 1-ї дивізії служби постачання та ще кілька офіцерів спостерігали за цим. Один з них, із служби постачання, виправдовувався, що не може втрутитися, тому що він хворий. На моє втручання, нехай вся команда в солеварні втрутиться, за наказом унтер-офіцерів, під час моєї присутності, команда була відправлена додому. За свідченням присутніх військових, я з’ясував, що вироки виконував українець,
[1] і наші військові заперечували будь-яку свою участь у тортурах чи вбивствах євреїв. Але між собою військові говорили про те, що першопрохідці (піонери) били євреїв.
Присутня команда німецької армії лише спостерігала за цими подіями."
Ексгумація в Добромилі наприкінці червня – початку липня 1941 року. На задньому плані спостерігають словацькі військові.
Slovenský národny archív
Витягування жертв НКВД з соляних шахт в Добромилі (урочище Саліна).
Slovenský národny archív
Тіла політичних в‘язнів витягували місцеві євреї.
Slovenský národny archív
З тимчасових могил поширювався нестерпний запах.
Slovenský národny archív
Сцена з погрому над євреями, Добромиль.
Pozostalosť Kamila Kyselého
Урочище Саліна. 8 липня 1941 року. Словацькі солдати спостерігають за євреями, що витягують тіла замордованих.
Yad Vashem Archvies
Yad Vashem Archvies
Yad Vashem Archvies
Урочище Саліна. Липень 1941 року. Словацькі військові оглядають тіла вбитих.
Yad Vashem Archvies
Зі спогадів Дмитра Сокіла, уродженця с. Трушевичі:
"3-го липня мені довелося нести варту на Саліні, де москалі перед початком війни мордували людей. Німці зігнали жидів і примусили витягати тіла зі штольні шахти. То було страшне видовище. Їх витягали гаками і складали в ряди. Обличчя нещасних було роз’їджене соляною ропою.
Я стояв на варті зовсім близько і тому добре бачив ті спотворені тіла. Пам’ятаю: витягували мужчину років сорок, міцної будови. На ногах мав зимові черевики, видно, заарештований був ще взимі.
Я не рахував, скільки витягли в той день тіл, але так собі прикинув, що їх було десь 200-300. Далі вже почали витягати не тіла, а половинки. Не можна було дивитися на ті шматки людського м’яса. Потім із шахти пішов такий страшний сморід, шо німці наказали припинити цю страшну роботу. Швидко залили в шахту якийсь розчин, а тобі забетонували отвір."
Труп в соляній шахті, Добромиль (Саліна).
Pozostalosť Kamila Kyselého
6 липня 1941 року. Святкування звільнення від більшовизму в Добромилі.
Slovenský národny archív
Урочистість в Добромилі. Неділя, 6 липня 1941 року.
Slovenský národny archív
Зі спогадів Іванни Крук-Красневич, уродженки м. Добромиль:
"Жиди витягали людські останки з шахти, складали рядами, а люди приходили та приїжджали звідусіль пізнавати своїх рідних. На горі викопали глибоку яму і туди переносили тих нещасних замордованих. Протягом двох тижнів витяшали їх зі шахти. Коли яма була заповнена тілами, тоді з усіх околиць з’їхалися молоді хлопці та дівчата, мужчини і возили тачками землю, насипаючи високу могилу."
Молодь працює на спорудженні могили. Липень 1941 р.
Світлина з архіву п. Іванни Касьян.
Могила у лісі, де перепоховано тіла, витягнені з шахти. Липень 1941 р.
Світлина з архіву п. Іванни Касьян.
На місці шахти, що стала могилою тисячам у 1941 р., поставили дубовий хрест.
Світлина з архіву п. Іванни Касьян.
Зі спогадів Іванни Крук-Красневич, уродженки м. Добромиль:
"У неділю, а от котрого числа не пам’ятаю, з’їхалося багато священників, зійшлося з цілої округи безліч народу і після Святої Літургії, яка відправилася у Добромильській церкві, та величезна похоронна процесія вирушила на Саліну. Разом з усіма йшов ляйдкомісар Добромиля і також ніс вінок. Церковний хор під керівництвом Ярослава Шатинського співав побожні та жалобні пісні. Процесія підійшла до могили і там отці відправили панахиду. Я добре запам’ятала виступ отця Мариновича. Він стояв на могилі, щоб було видно його кожному присутньому, і до кожного серця запали проникливі слова отця-патріота.
Вразив і виступ колишнього Січового Стрільця – Григорія Турка."
Виступає з почесним словом Січовий Стрілець Григорій Турко. В почесній варті стоїть Ляйдкомісар Добромиля. Липень 1941 р.
З архіву п. Іванни Касьян.
Промова о. Мариновича на могилі.
З архіву п. Іванни Касьян.
Перша процесія йде на Саліну. Добромиль, вул. Галицька. Липень 1941 р.
З архіву п. Іванни Касьян.
Хрест на місці масового вбивства, фото 80-х років.
З архіву Ярослава Бішка.
Урочище Саліна сьогодні. Вхідні ворота.
Дорого до пам’ятника.
На місці більшовицького злочину сьогодні стоїть пам’ятний знак та каплиця "Всіх святих українського народу". Кожного року в кінці червня тут відправляють богослужіння священники всіх парафій Добромиля та навколишніх сіл. В цьому році виповниловся рівно 70 років трагедії на Саліні. В урочистості прийняло участь близько 5 тисяч осіб.
Верхня могила. Тут перепоховано тіла, витягнені з шахти.
Каплиця королеви Кінги. З’єднює братську могилу та пам’ятник цим жертвам
Коротка історична довідка про Саліну.
Проект меморіального комплексу "Біль Саліни".
Пам’ятний знак на місці загибелі жертв Саліни. Встановлений у 1996 році, виготовлений на Львівській кераміко-скульптурній фабриці. Скульптор В. Чумак, архітектор В. Каменщик.
[1] інформація не підтверджена – Авт.
Джерела:
текст – М. Прокопець "Дзвін Саліни", M. Lacko "Dotyky s boľševizmom. Dokumenty spravodajstva slovenskej armády", П. Бішко.
сучасні фото – П. Бішко.
Підготував П. Бішко.
Інші публікації про Саліну:
Урочище Саліна – соляні шахти та їх історія
