Подальша творча доля художника склалася у польському розумінні “трудно”: певний час художник викладав у рисувальних школах, поєднуючи творчу діяльність з освітнім функціонерством. У 1952 році Ярославові Красневичу за малювання ікон заборонили викладати; з 1963 року йому дозволили працювати вчителем історії та німецької мови. Власне, фах художника він міг реалізувати тільки поза роботою, а також на пенсії.
Попри те, що живопис художника віддалений від творчих пошуків заборонених владою авангардистів, творча доля Ярослава Красневича повторює долю художників-дисидентів і є прикладом ставлення тоталітарної влади до митців, чиї естетичні смаки та переконання не збігаються з керівною ідеологією. Також і тому цей альбом є не тільки чудовим мистецтвознавчим виданням, а й ілюструє жахливу епоху.
Єдиним недоліком книги є незначна кількість друкарських помилок у текстовому контенті. Єдиним виправданням неуважності коректора може бути той простий факт, що мистецькі альбоми, як колись, так і тепер, купують не тільки у зв’язку з престижністю зацікавлення образотворчим мистецтвом, а й заради відпочинку, особливо приємного завдяки знайомству з якісними ілюстраціями високопрофесійного живопису.
