27-29 березня реколекції в нашому храмі проводив духівник Дрогобицької Духовної Семінарії отець Степан, який у своїх розважаннях торкався серця кожного з присутніх та ділився особистим досвідом духовного життя під час десятирічного служіння в м. Астана (Казахстан).
Кульмінацією пережиття вірян була Хресна хода в наміренні за мир в Україні та її мужніх Захисників. Дощова погода та пронизливий вітер не злякала бажаючих розділити біль та страждання Христа. Це були сотні небайдужих: учні молодших та старших класів, студентська молодь та інші прихожани храмів м. Добромиля. Почергово зачитували Євангеліє на Хресній дорозі: отець Павло Коляса, запрошений отець-реколектант Степан, отець Андрій Древняк, отець Симеон Манько та отець Андрій Устрицький.
Березовий хрест, копія хреста з с. Побєда (Луганська область), ніс голова добромильської громади п. Михайло Матіяш.
Організацію процесії дітей з іконами Страстей Хрестових взяла на себе катехит парафії Ольга Сенчишин. Проникливо і трепетно лунали слова-роздуми з вуст учениць 10-го класу Ксені Хадай та Діани Манько. Усі стації Хресної дороги супроводжувалися виконанням страсних пісень дитячого парафіяльного хору під керівництвом п. Галини Босак.
Хрест, що символізував знаряддя мук і Воскресіння Ісуса, несли члени церковних молитовних груп, братств, учні, молодь, вчителі, лікарі, службовці, багатодітні матері та хворі в надії на зцілення.
Перед завершенням Хресної ходи учасники хору вшанували пам’ять загиблих на Майдані Героїв покладанням лампадок біля меморіалу добромильської тюрми.
Україна тепер, як ніколи, потребує згуртованості. Ми мали змогу це відчути протягом спільної тригодинної молитви вулицями міста, що відбулася вперше в Добромилі від часу виходу УГКЦ з підпілля. Це була нагода:
- навчитися бачити страждання та потреби інших в нашому щоденному житті;
- зрозуміти, що пережиття матері, яка відправила сина на війну, є близькими до відчуттів Діви Марії, яка споглядала страждання Ісуса Христа;
- застановитися, чи я є волонтером через матеріальну та духовну підтримку для потребуючих;
- поставити собі запитання «Чи я крокую дорогою правди та справедливості?»
- багатократно підсилити особисті прохання кожного з нас на колінах і в сльозах разом з Тими, хто на передовій під кулями виборює нашу перемогу, жертвуючи собою заради нас.
Текст та фото – Марія Угрин
