5 лютого 2012 року Григорію Даниловичу Жолобку виповнилося б 80 років. Народився і виріс він у с. Журавно, милуючись чарівною й мальовничою природою, сріблястими водами Дністра. З дитячих літ з Божої ласки мав великий хист до малювання. Закінчивши Одеський інститут образотворчого мистецтва, ставши художником-професіоналом, навчав учнів у Добромильській школі малювати. Одночасно навчав дітей креслення. Талановитий художник від Бога мав велекий авторитет серед учнів, колег по праці та жителів Добромиля й навколишніх сіл. Його образи, картини прикрасили не одну домівку. Мешканці Билич з вдячністю згадують художника Жолобка, який з великою любов’ю та ентузіазмом малював образи у новозбудованій каплиці – як всередині, так і ззовні. Писав нові ікони та реставрував старі в каплицях Добромиля, Трушевич, інших сіл…
Григорій Жолобко залишиться в нашій пам’яті як талановитий художник-професіонал, вірний друг, толерантний, ввічливий, великий життєлюб, добродушний та прекрасний спортсмен-футболіст, який тривалий час захищав спортивну честь у складі команди "Авангард" м. Добромиля на районній та обласній першостях. Вже в похилому віці він неодноразово казав, що допомагали йому жити з Божої ласки малювання, злагода з людьми, любов до природи. Хоча наприкінці життя його непокоїли болячки, але він ніколи не нарікав, хоч жив уже самотньо без вірної дружини, яка кілька років тому відійшла в інший світ. Потіхою та розрадою для нього були його рідні: син Юрій та дочка Оксана, зять, невістка та четверо онуків.
Григорій Жолобко дуже любив дітей і все своє життя присвятив їхньому вихованню та розкриттю їхніх творчих можливостей, з великою насолодою навчав дітвору малювати.
З проголошенням незалежності України та виходом на пенсію Григорій нарешті дихнув свободою на повні груди. Тепер, нікого не боячись, він міг вільно, не криючись, писати образи та втілити потоптані за радянських часів мрії, вільно, не боячись, молитися, святкувати, віддати шану полеглим героям УПА та закатованим на Саліні.
Григорій Жолобко був кришталево чесним, боляче переживав усі негаразди в державі. Під час останньої сповіді він запитав отця Віктора про те, що буде з Україною. Ці слова красномовно підтверджують його любов до рідної Вітчизни. Багато ще планував зробити за своє життя…
З відходом Григорія Жолобка осиротіла не тільки родина, сумують друзі, громадськість Добромиля, Старосамбірщини. Україна втратила славного сина-патріота, художника, мужню та сильну людину. Віддаючи останню шану в 40-ий день відходу від нас у потойбічний світ, молимося за спасіння його душі та просимо Всевишнього створити йому Царство Небесне. Пам’ять про Григорія Жолобка вічно житиме в наших серцях, бо не вмирає той, хто залишається в пам’яті і серцях родичів, друзів і України. Вічна йому пам’ять!
Мар’ян Чура, Андрій Кукура, Ярослав Коваль.
Стаття з газети "Голос Прикарпаття" від 31.01.2012.
