… я 23 серпня від’їхала в Україну відвідати мою родину в Добромилі. Це стародавнє галицьке місто на кордоні де проживають приблизно 6,000 мешканців. Звідси походили відомі особи, як наприклад Ярослав Пастернак – археолог, Філарет Колесса – композитор, Ярослав Карасевич – мистець, Володимир Ілухий – заслужений артист, Дмитро Крвавич – скульптор, та Єпископ Іриней Білик. Добромиль є відомим через Василіянський монастир св. Онуфрія чину Святого Василя Великого, який був заснований у 1613 році. Саме тут розпочав тернистий шлях служіння Богу і Україні, Митрополит Андрей Шептицький у 1888 році; тут і церква Зішестя Святого Духа, Пастушкова церква і Костел Преображення Господнього. На День Незалежности України – населення, більшість у вишиванках, зібралося на Св. Літургію до нової греко- католицької церкви св. ап. Андрія Первозванного. Кілька разів кожного дня і у дні церковних свят лунають дзвони в святинях. У Добромилі є школа ім. Степана Бандери та заклад середньо-освітної школи, де навчаються 540 учнів; також є тут спеціальна школа-інтернат, яка діє від 1962 р. і вважається однією з кращих у Львівській області та налічує близько 113 дітей.
Впродож наступних днів я мала зустрічі з цікавими людьми. З приємністю запізнала голову Союзу Українок Добромиля – Марію Угрин, вчителя хімії. Союз Українок Добромиля був створений в травні 1991 року при школі за ініціативою вчительки фізики Ганни Демків. Жіночий колектив осередку є активним учасником і організатором різних навчально-виховних та патріотичних заходів, конкурсів, проектів.
26 серпня. Урочище Саліна – біль і трагедія невинно вбитих. Соляні шахти в Добромилі віками забезпечували місту прибуток, а 1941-го р. стало місцем смерті. Понад півтисячі місцевих мешканців і колишніх в’язнів перемишльської тюрми, в якій відбували покарання переважно українські патріоти, та 3,600 мучеників погинули в соляній шахті. Цей злочин вчинили війська НКВД, які в той час від зими таборилися на Саліні.
Нині на місці цього злочину спорудили скорботний пам’ятник болю – людина, що піднімається з глибини соляної шахти. Вона простягає роз’їдені сіллю руки до неба, до сонця, до наших душ, наче волає: „НЕ ЗАБУДЬТЕ!". Поруч відкрито каплицю „Всіх святих українського народу’.’ Також щороку наприкінці червня представники всіх конфесій моляться за душі людей, які тут загинули.
27, 28 серпня. Я мала нагоду ознайомитися з розвитком промисловості у Добромилі. До 30 грудня 1962 р. Добромиль був райцентром Львівської області. Через економічну політику бувшого Радянського Союзу, в часі його розпаду, діючі заводи і фабрики України перестали працювати, оскільки змінилося планування і постачання комплектуючих із новоутворених незалежних держав, які були в єдиному Радянському Союзі. На жаль, через брак робочих місць населення повиїжджало на заробітки до розвинених країн Європи, Америки, Канади. Але в майбутньому, через своє географічне положення (в прикордонній зоні) та збережених архітектурних пам’яток, Добромиль має перспективи розвитку в туристичному бізнесі. Через Добромиль проходять шосе Самбір-Мостиська, Нижанковичі-Смільниця та залізниця Хирів-Перемишль, що дозволяє сполучення з іншими містами та іншими країнами світу.
Надіюся, що батьківщина моїх батьків буде розвиватися, бо є добрі почини, як наприклад у 2007 р. в місті зведено стадіон „Лафорт Арена" (спортивно-розважальний комплекс), розвивається малий і середній приватний бізнес та інші. З тугою в душі і молитвою та з роздумами повними надій на краще майбутнє для нашого народу – я від’їхала з України.
Анна Шепетик
