У Добромилі біля приміщення колишньої в’язниці зібралися мешканці містечка, щоб схилити голову та згадати молитвою душі усіх невинно померлих та закатованих українців. Мітинг-реквієм розпочався з панахиди, яку відправили отці парафій Добромиля. Після молитви з глибоким повчальним словом отець Степан Гринів, який пригадав причини голодомору та засудив людиноненависницький режим, що винищив левову частину свідомих українців. Було сказано про любов до ближнього, до свого народу, своєї нації та країни.
Заступник директора школи Іванна Миколаївна Калита згадала ті страшні для нації події, коли 8 мільйонів українців були кинуті у жертву побудови радянської імперії. Методами террору, смерті, голодомору, якими не гребували вожді, будувалася держава, у якій потрібно було стерти поняття нація, українець, мова, культура. Для імперії важливим було створити новий тип радянської людини, якою легко управляти, що не має своєї громадянської позиції, національної ідентичності.
Учні нашої школи прочитали декілька поезій, які віддзеркалювали пекельні миті життя наших братів і сестер. Слова, сказані Алексевич Марічкою, Галушко Юлею та Лесик Оксаною не залишили нікого байдужим. Кожен з нас, тримаючи свічку у руках, глибоко перейнявся сказаним.
На закінчення до мікрофону запросили голову Старосамбірської районної ради пана Горбового. Пан Володимир зауважив, якщо на мітинг зібралась така чисельна громада міста, значить, ми пам’ятаємо, знаємо… Бо у нації, яка не шанує память жертв, не береже своїх героїв – немає майбутнього.
Мітинг закінчився запаленням лампадок, які символізують незнищенність мільйонів душ людей, які могли би довго жити, народжувати дітей, мріяти, творити, будувати…
А ми, живі, памятаймо, складімо не раз щиру молитву за упокій їх душ і творімо нове життя…
Мушора Олег
