Львів’яни у першому таймі засіявши у карному майданчику київських армійців зерно, на початку другого зібрали врожай. Можливо, день і видався для команди Степана Юрчишина не надто вдалим, але план-мінімум хлопці виконали і це їх тішить найбільше.
Якщо ФК «Львів» намагався і грою, і результатом вписатися до грона призерів, то армійці виношували значно простіше завдання: вивезти з Добромиля, бодай один пункт. А ще підопічні Сергія Ревута своєю тренувальною формою справили місцевим глядачам непорозуміння – добра половина столичних футболістів була екіпірована у костюми «Динамо» (Київ)…
Львівські футболісти з першим свистком побігли за голом. Тож атаки на ворота двадцятирічного Дениса Бойка розвивали стрімко, але на завершальній стадії м’яч вперто летів повз рамку, або опинявся у руках голкіпера. Уже на 2-й хвилині Валерій Федорчук вивів на ударну позицію Бориса Баранця, смугастий полетів високо над воротами. Григорій Баранець розіграв двоходівку з Чепурненком, але львівський голеадор не зорієнтувався у ситуації. У свою чергу й Павло Худзік зіграв не кращим чином.
Значно ефективніше діяв на лівому фланзі киянин Євген Білоусов. Нападник протягнув за собою м’яча аж у карний майданчик. Позбувся опіки Віталія Романюка і з гострого кута пробив у бік воріт, в надії, що партнери «підстрахують» на завершальній стадії. Проте окрім довгих і надійних рук Мар’яна Марущака ніхто до м’яча й не рвався. Тож воротар у кидку відвів небезпеку.
Григорій Баранець «заробив» у Олександра Довгого штрафний удар. Львів’яни надто довго радились кому виконати «стандарт». Врешті розігнався Худзік і пробив. Та зробив це невдало. М’яч потрапив до Вадима Панаса і зупинився на зовнішній стороні сітки воріт.
На 19-й хвилині капітан ФК «Львів» Любомир Гальчук з відстані 35 метрів, намагаючись результативно завершити атаку, завдав удар. Однак Бойко вчасно опинився у потрібному місці і у падінні відбив м’яч в поле. Після цього Роман Капаністий вирішив проявити свої бомбардирські здібності. Проте м’яч полетів високо над воротами.
На 26-й хвилині хлопці Юрчишина створили реальний момент, який повинен був завершитись результативним ударом. Борис Баранець вивів на ударну позицію кращого бомбардира команди Євгена Чепурненка. Публіка зірвалася з місць, але передчасно. Не знаю, чи у форварда пропало голеве почуття, а можливо це наслідки весняного авітамінозу, але Євген, положивши воротаря на траву, замість того, щоб підняти м’яч над кіпером, пробив низом. Бойку серце втекло у п’ятки, але посприяло відбити м’яч ногою у шпагаті. Такі епізоди повинні завершуватись взяттям воріт.
Ще у першій половині гри м’яч після удару Федорчука головою пролетів над поперечиною, а Марущак у падінні відбив м’яч після удару Володимира Кравченка. І команди розійшлися на перерву.
Після зміни воротами, львівські майстри шкіряного м’яча у першій же атаці досягли успіху. «Снаряд» з правого кута влетів у карний майданчик, вдарився об воротаря і відскочив до Григорія Баранця, який миттєво зорієнтувався у складній ситуації. Півоборонець не роздумуючи переправив кулю за лінію воріт. Запанувала велика радість у стані львівської команди. Партнери намагалися розцілувати героя, але той спритно вириваючись із товариських обіймів, стрімголов помчав до головного тренера щоб отримати вітання від керманича. Що ж чудово, що є шана молодих до старших, але й про партнерів не слід забувати, бо все це команда, яка спільними зусиллями запрацювала на цей щасливий удар.
Згодом Віталій Куянов без підготовки підступного удару майже з центра поля. Та не влучно. Проте в епізоді, коли Євген Білоусов виводив один-на-один з Мар’яном Марущаком Андрія Швеця, кияни були дуже близькими щоб зрівняти рахунокі. Та відчайдушний кидок воротаря в ноги форварду врятував львівські ворота у недоторканості. М’яч відбився від грудей Мар’яна, а Швець невдало приземлившись, травмувався і попросив заміни.
Наприкінці зустрічі, львівські футболісти почали плести кружева на підступах до карного майданчика армійців. М’яч передавали один одному, як на тренуванні, однак забарилися з ударом і втратили момент.
Та попри ігрові негаразди з одного і другого боку, мабуть, таки на стадіоні «Княжа Арена» важливу роль відіграло й богослужіння аж трьох священників, які закликали футболістів обох команд до успішної гри. Всевишні сили виявились на боці львівської дружини. Проте гра забувається, а три очки додаються до турнірної таблиці одній команді. Тож кому бальзам на рани, а кому полин з горя. Так найкоротше можна охарактеризувати останній домашній виступ львівської команди на добромильському стадіоні «Княжа Арена».
Олександр Паук
