Форум Добромиль.org

Please login or register.

Увійти

Автор Тема: Роман Гамада перекладач-сходознавець родом з Добромиля  (Прочитано 6153 раз)

chasset

  • Ветеран
  • *****
  • Карма: 3
  • Offline Offline
  • Повідомлень: 667

Знаймо наших людей


Особисто для мене усе, що походить зі Сходу, має аромат прянощів, ефірних олій та звучить трішки тужливо. Як збагнути глибину їхнього всесвіту? Як повною мірою відчути смак тих прянощів? Авжеж, завдяки фаховому перекладу.

Саме тому запрошую до розмови пана Романа Гамаду, перекладача-сходознавця, одного із небагатьох, хто найкраще знає тонкощі екзотичного Сходу Персії, Індії, Ірану.

- Пане Романе, за фахом Ви – перекладач. Однак із Вашої біографії відомо, що до східних мов Ви прийшли не одразу…

- Було б добре, якби наші перекладачі працювали за фахом, тоді б ми мали більше цікавих і якісних перекладів. Ситуація неодмінно залишається такою, що перекладач змушений ходити на якусь службу, нехай це буде редакція чи університет. На жаль, художній переклад у нас зведений до такого собі дозвілля чи хобі, коли перекладачеві доводиться працювати у вільний від основної роботи час. З іншого боку, над перекладом доводиться працювати роками. Так, скажімо, Максим Стріха трудився над Дантовим «Пеклом» близько двадцяти років, Андрій Содомора над «Метаморфозами» Овідія - понад десять, Микола Лукаш опановував «Декамерон» Боккаччо так само не один рік.

Природно, моє перше знайомство пов’язане з польською мовою, чим я завдячую своїй тітці Казимирі Броніславівні Райхель. Це вона впровадила мене у світ польської культури, літератури, музики. Навчаючись у Львівському університеті, паралельно закінчив дворічні курси гідів-перекладачів (чеське відділення) при Бюро міжнародного молодіжного туризму (БММТ) «Супутник». Потім був дворічний факультатив перської мови й літератури у  цьому ж університеті, який вів незабутньої пам’яті Ярема Євгенович Полотнюк. Був у мене й угорський період. Не можна сказати, що мій шлях до східних мов був якимось плутаним і тернистим, просто східні мови перемогли все те, чим захоплювався раніше.

- У Вашому творчому доробку тепер кілька повноцінних перекладів та упорядкованих текстів. Чим Вас приваблюють ці тексти?

- Над «Перськими оповідками», які свого часу були опубліковані у видавництві «Піраміда» в двох томах, мені працювалося тяжко й водночас натхненно. Яремі Євгеновичу вдалося роздобути надзвичайно цінний рукопис перської середньовічної прози, переписаний 1687 року в Індії, в епоху розквіту династії Великих Моголів. Цей рукопис під назвою Маджмуе-йе гекайят» («Зібрання історій») не перекладався ще жодними мовами, він уперше перекладений українською і, отже, уперше європейською мовою. Коли працюєш з неопублікованими рукописами, виступаєш завжди в ролі першовідкривача, і це завжди почесно й відповідально.

- Часто так буває, що потяг до Сходу мають ті, у кого предки були звідти. Чи є у Вашому родоводі хтось такий?

- Про предків не можу однозначно сказати, але маємо незаперечний історичний факт полікультурності, багатонаціональності наших давніх галицьких містечок, коли відсоток єврейського населення був просто переважаючим. Євреїв Старого Самбора, мого рідного Добромиля під час німецької окупації спіткала така ж доля, як і мільйонів інших. Очевидно, дух того стражденного східного народу витав у Добромилі ще в часи мого дитинства, адже неподалік моєї хати була «дорога мертвих», по якій відпроваджували небіжчиків на єврейський цвинтар.

- Ви народилися на Старосамбірщині, неподалік замку Гербурта. Про який найцікавіший спогад із Вашого дитинства можете нам розповісти?

- Крик яструба в небесній голубіні над добромильським лісом бентежить мою кров найдужче. Я чую цей крик і у Львові серед міського шуму й одразу підводжу голову, пильно вдивляючись, де це він кружляє. Я добре знаю – він знову кличе мене додому. Якось узимку, десь у середніх класах, ми виправилися з товаришами на замок Гербурта. Сніг був чималенький. На замку розвели вогнище, пообідали консервами, і вже пізно ввечері повернулися. Батьки не здогадувалися, де ми були. Кожна мить дитинства – найдорожча у спогадах. Тоді якось різкіше відчувався запах полинових полів, зарості пірамідального ялівцю були густіші й вищі. «Коли дерева були великими…»

- Ваші переклади постійно публікують у журналі іноземної літератури «Всесвіт». Свого часу цей журнал був неймовірно популярний і його навіть читали за кордоном – вивчали для цього українську. Тепер, на жаль, це видання стало доступним для вузького кола спеціалістів. Моїм запитанням буде, звичайно, не як відновити славу журналу «Всесвіт», а як популяризувати східні казки і робити їх доступнішими для читачів?

- Читача треба привчати до якісного перекладу, спонукати його звертати увагу на видавництво, перекладача, зрештою, дивитись, чи перекладено безпосередньо з оригіналу. Власне, заснована мною серія «Скарби Сходу» чітко дотримується цього принципу, у кожному томі вказано мовою оригіналу джерело перекладу. «Іранські народні казки» видані в цій серії в академічному форматі, як і всі інші книги. З видавництвом «Навчальна книга – Богдан» ми створили новий грандіозний проект: сорок іранських казок у сорока ілюстрованих  окремих виданнях для дітей. Незабаром мають вийти з друку «Камінний одяг», «Золотий птах», художники працюють над наступними книгами, а саме: «Гарбуз-покотило», «Місяцечола» та ін.

- Із ким зі сходознавців Ви співпрацюєте? З ким хотіли би створити цікавий проект або переклад?

- Останнім часом плідною була співпраця з відомим київським арабістом Валерієм Рибалкіним. Вийшли друком «Тисяча й одна ніч» у його перекладі з арабської, а також «Руввас та сорок розбійників» - народний варіант знаменитої «Тисячі й однієї ночі». У перекладі його сина, Сергія Рибалкіна, готується до друку книга «Синдбад-мореплавець та інші арабські казки». Ведеться дуже активна робота над антологією сучасної іранської поезії (друга половина ХХ – початок ХХІ ст.), до якої мають ввійти твори 25 найвідоміших поетів сучасності, з-поміж яких – Німа Юшидж, Сограб Сепегрі, Ахмад Шомлу, Кейсар Амінпур та ін. Докладніше про них можна довідатися з Вікіпедії. Цікаво буде зазначити, і це маловідомий факт, що свого часу Ахмад Шомлу номінувався на Нобелівську премію.

- Оскільки інтерв’ю та книжки читає багато жінок, розкажіть нам будь ласка, як подають жінку східні тексти? Які риси цінують у жінках Персії, Індії, Ірану?

- Іранська середньовічна жінка є втіленням мудрості, вірності, щирого кохання. Звичайно, є певні відмінності в змалюванні жінки залежно від епохи, стилю та жанру. В старіших текстах склався навіть певний жанр «макр-е занан» - про жіночу підступність. Це не що інше, як відгомін індійської класичної літератури, позначеної буддійським впливом. Можна знайти в інтернеті повні тексти «джатак», де з огляду на аскетизм жінка характеризується як «посудина скверни». У перській середньовічній літературі цього вже немає, вона не зіпсована до самих кісток, а лише весела й винахідлива, і з легкістю виходить зі складних ситуацій. Досить лише взяти до рук згадувані «Перські оповідки» й переконатися в цьому. «Про юного ісфаганця та жінку єздського міняйла», «Історія про купецьку жінку красуню» та багато інших. В іранських народних казках риси самовідданості, жертовності проступають найяскравіше, згадати хоча б мою улюблену казку «Птах-буревій».

- Чи допомагає Вам у перекладах Ваша дружина, пані Наталя? Як вона ставиться до Вашого фаху перекладача? Чи також любить Схід? Хто вона за фахом?

- Моя дружина Наталя за фахом хімік-технолог, і це їй зовсім не вадить захоплюватися східною літературою. Звичайно, в цьому й моя маленька заслуга. Усі іранські народні казки я «вивчав» на ній: читав уголос, а це тривало майже рік, і дивився на реакцію. В багатьох моментах доводилося правити лише на краще. Насамкінець зізнаюся, які ж казки для неї найулюбленіші. На першому місці «Квітуча троянда», а вже потім – «Місяцечола». Під її впливом я назвав нову книгу перекладів саме так: «Квітуча троянда».

Розпитувала пані Оксана Кришталева

http://bukvoid.com.ua/events/interview/2013/12/18/081634.html
« Останнє редагування: 18 Груд. 2013, 09:48:43 від chasset »
Записаний
"Картагена нашої провінційности мусить бути зруйнована"  Ю.Шевельов

chasset

  • Ветеран
  • *****
  • Карма: 3
  • Offline Offline
  • Повідомлень: 667
Re: Роман Гамада
« Reply #1 : 18 Груд. 2013, 09:44:49 »
  • Publish

  • Народився 30 вересня 1961 року в місті Добромиль Старосамбірського району Львівської області.

    У 1983 році закінчив Львівський національний університет імені Івана Франка (російське відділення). Одночасно закінчив дворічний факультатив перської мови та літератури, а також дворічні курси гідів-перекладачів (чеське відділення) при БММТ «Супутник» (Бюро міжнародного молодіжного туризму).


    Старший викладач кафедри сходознавства імені професора Ярослава Дашкевича філологічного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка. Член Національної спілки письменників України.

    Лауреат літературної премії ім. Миколи Лукаша (1999) та першої літературної премії Фонду Воляників-Швабінських при Фундації Українського Вільного Університету в Нью-Йорку (2008). Нагороджений Почесною грамотою Міністерства культури й ісламської орієнтації Ісламської Республіки Іран (2004). Відзначений Спеціальною подякою Міністра культури України за визначні заслуги у галузі перекладознавства (2012). Постійний автор журналу іноземної літератури «Всесвіт».

    Бібліографія
    Середньовічні перські оповіді //Всесвіт №5-6, 1999.
    Перські оповідки: У 2 т. / Перкл., упорядк. Р. Гамада. – Т. 1. – Львів: ЛА «Піраміда», 2007. – 424 с.
    Перські оповідки: У 2 т. / Перкл., упорядк. Р. Гамада. – Т. 2. – Львів: ЛА «Піраміда», 2008. – 364 с.
    Анекдоти про Муллу Насреддіна / Перекл. з перської, упорядкув. Р. Гамади. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2008. – 288 с.
    Антологія перського гумору / Перекл. з перської, упорядкув., заг. редакція Р. Гамади. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2010. – 528 с.
    Іранські народні казки / Перекл. з перської, упорядкув. Р. Гамади. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2011. – 232 с.
    Захоплюючі розповіді / Алі Сафі; перекл. з перської, упорядкув., заг. редакція Р. Гамади. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2011. – 248 с.
    Весела книга / Алі Сафі; перекл. з перської Р. Гамади. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2011. – 156 с.
    Витончені жарти / Убейд Закані; перекл. з перської Р. Гамади, перекл. віршів М. Ільницького. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2012. – 144 с.
    Зібрання історій / Мохаммед Ауфі; перекл. з перської Р. Гамади. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2012. – 112 с.
    Записаний
    "Картагена нашої провінційности мусить бути зруйнована"  Ю.Шевельов

    chasset

    • Ветеран
    • *****
    • Карма: 3
    • Offline Offline
    • Повідомлень: 667

    Відбулося засідання комітету з присудження премії імені Максима Рильського, якою відзначають найкращі літературні переклади українською мовою творів видатних зарубіжних авторів і переклади творів українських класиків та сучасних авторів мовами народів світу, передає УНН.

    Шляхом таємного голосування було визначено лауреата премії 2014 року. Ним став член Національної спілки письменників України, старший викладач кафедри сходознавства імені професора Ярослава Дашкевича філологічного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка Роман Гамада.

    Було відзначено книги перекладів з перської мови “Захоплюючі розповіді” Алі Сафі та “Бахтіяр-наме”, що вийшли у 2011 та 2012 роках у тернопільському видавництві “Богдан”. Вперше ці твори українською мовою переклав саме Роман Гамада. Фахівці відзначають його неперевершене володіння словом та здатність передати манеру письма кожного перекладеного ним автора.

    Загалом на здобуття премії цього року було подано 13 творів від 6 перекладачів. Вручення премії відбудеться 19 березня у музеї Рильського.

    Джерело: ЛітАкцент



    Вітання! ;)
    Записаний
    "Картагена нашої провінційности мусить бути зруйнована"  Ю.Шевельов

    Forze

    • Постійний користувач
    • ***
    • Карма: 0
    • Offline Offline
    • Повідомлень: 48

    Багато чудових романів та поем про любов написаних відомими авторами, ви можете знайти перелистуючи журнал Дніпро!
    http://www.dnipro-ukr.com.ua/anons.html
    Записаний

    chasset

    • Ветеран
    • *****
    • Карма: 3
    • Offline Offline
    • Повідомлень: 667

     Сади Сааді – українською
    Підготувала Анна Цупко

     

    Наприкінці жовтня львівська книгарня «Є» спільно з видавництвом «Богдан» презентували український переклад поем класика перської поезії Сааді Ширазі «Бустан» і «Ґулістан». Представляв цей книжковий тандем блискучий перекладацький дует Миколи Ільницького, професора, доктора філологічних наук, літературознавця, поета, перекладача, та Романа Гамади, сходознавця, перекладача, лауреата премії ім. Максима Рильського. Окрім своєї літературної цінності, подібні переклади важливі, зокрема, й тим, що допомагають нам краще зрозуміти культуру Сходу, а надто – на тлі сьогоднішніх процесів в Західній Європі та на самому Сході.

     

     

    Іранський поет ХІІІ сторіччя Сааді – один з найбільш впливових перських поетів середньовічної епохи. В літературному світі він відомий своїм особливим поетичним стилем, а в духовному – глибиною своїх думок. Вершиною його творчості літературознавці називають роботи «Ґулістан» та «Бустан» – поезії, які просять людство про єдність, взаємодію та спілкування одне з одним, попри всі соціальні бар'єри та класи. Одна з його поезій, написана вісім сторіч тому, прикрашає вхід до будівлі Організації Об'єднаних Націй в Нью-Йорку. «Бані Адам», «діти Адама», стала афоризмом, що закликає ламати бар'єри між людьми, і яку цитував президент США Барака Обама на своїй зустрічі з лідерами Ірану:

     

        Сини Адама як одне єдине,

        Усі з одної виліплені глини.

        Як щось недобре станеться з рукою,

        Не мають інші члени супокою.

        А болі інших візьмеш ти на кпини,

        Негідний будеш імені людині.

     

    «Ґулістан» («Трояндовий сад», 1258) — вершинний твір перського поета Сааді Ширазі (1210–1291). Написаний у формі повчальних та захопливих оповідок, доповнених поетичними афоризмами, він увійшов до золотого фонду не лише перської, а й світової літератури. Понад сім століть «Ґулістан» правив за основний навчальний посібник з перської мови та літератури не лише в іранських школах, а й у тих країнах, де була поширена перська мова та споріднені їй таджицька й фарсі-кабулі.

     

    «Бустан» («Плодовий сад», 1257) — написаний у формі віршованої поеми-маснаві, визнаний найпоетичнішим твором серед усієї суфійської літератури. Неперевершений майстер поетичної техніки, Сааді притчами, приповістками та історіями пропагує цілком житейський, практичний суфізм. Описуючи любов, Сааді показує її обмеженість, оскільки предметом кохання є лише людина, «яка сотворена, як ти, з води і глини». Істинна ж любов, «духовна любов», за словами поета, може бути лише до Бога. Переклад «Бустану» здійснено за найновішим критичним виданням відомого іранського вченого Ґулям-Хусейна Юсуфі.

     

     

    Роман Гамада: Вихід цих двох книг – велика подія. Я поясню, чому. Нашій незалежності всього чверть віку, а Іранська Держава чверть сторіччя тому святкувала 2500 років від свого заснування – починаючи від царя Кіра, котрий правив ще до нашої ери. Україна перебувала в магнетичному полі Росії понад 300 років, і це не могло не позначитися на всіх сферах людського життя – на крові і плоті українця, на його мові, душі, тілі, розрізі очей. Якщо говорити про сходознавство, воно зазнало найбільш нищівної руйнації, бо «офіційна думка» вважала, що сходознавство Україні не потрібне; це елітарна наука, і це було лозунгом радянської сходознавчої школи. Україна надто далеко від Сходу; Росія ближче географічно. Тому всі центри сходознавства були розташовані в Москві, Ленінграді та на Закавказзі – в Баку, Тбілісі, Єревані. Цілком логічно, що вони були також в Середній Азії. А Україна десь була осторонь. За часів сплеску українізації і сходознавство теж відродилося; наприклад, в Харкові був сходознавчий червоний технікум.

     

    Агатангел Кримський досліджував перську та арабську літератури, і видавав багатотомники, але це все брутально потоптали і знищили. А сам Кримський змушений був коротати віку на засланні у далекому Казахстані, де і відійшов у 1942 році, на чому, власне, і закінчилося українське сходознавство. У 20-30-ті рр. було зроблено надзвичайно мало, але кільком вченим-сходознавцям вдалося врятуватися – Василю Мисику та Леоніду Первомайському. Треба згадати ще Ярему Євгеновича Полотнюка, який був послідовником школи іраністіки в Україні. Тому, на щастя, «золотий ланцюг спадкоємності» не був перерваний. Тобто українське сходознавство і, зокрема, іраністика – велика прогалина, вакуум, який вдалося трохи заповнити зусиллями деяких сподвижників та фанатів. Тому важливо мати видавців, які розуміють важливість східної літератури. Наприклад, тернопільське видавництво «Богдан», де видають серію «Скарби Сходу». «Ґулістан» та «Бустан» – останні на сьогодні книжки з цієї колекції, а загалом вона налічує 18 томів. Ґулістан – це трояндовий сад, «гуль» в перекладі з перської «квітка», «троянда». Там зібрані найкращі квіти мудрості, мудрощі, афоризми, сентенції. Бустан – плодовий сад, там зібрані плоди софійської мудрості. Так можна пояснити назви цих двох книг. Перекладати їх було дуже важко, бо це метрична система: довгі голосні, і тому виникає враження речитативу. Закінчення там також абсолютно не подібні до слов'янських мов.

     

    Микола Ільницький: Мені ріже вухо, коли кажуть – «екзотична поезія». Так, ця культура і поезія стали екзотичними, але ж сама іранська культура, і загалом, культура індоєвропейська – це основа всієї європейської цивілізації. Наприклад, зороастрійство – це релігія, ідеологія, філософія, все йшло звідти. Якщо взяти XVIII сторіччя, коли народилася так звана міфологічна школа, то вона взяла свої основи звідти, з Ірану, з тамтешніх міфів. В Середньовіччя це була культура ісламу, котра пішла по всьому арабському, тюркському світу, по азійському ареалу. І тому перська мова ставала мовою поезії не тільки в Ірані, але й для тюрків та арабів. А арабська мова була мовою науки, і нею писали свої наукові праці іранці. Вони поділилися мовами – одна мова для поезії, а інша для науки. І власне, це визначило, що іраномовна поезія – це поезія не тільки Ірану, але й для дуже великого простору.

     

        Є цілий ряд поетів, якій займають значне місце в світовій культурі, і Сааді – саме в цій когорті, поряд з Фірдоусі, Омаром Хайямом, Хафізом. Він, мабуть, найбільш суфійський поет (але не в ортодоксальному, а в народному та поетичному сенсі). Ми не маємо такої доброї школи перекладу східної поезії, як європейської, навіть античних часів. А щодо східної поезії, то це все завдяки Агатангелу Кримському, який знав 60 мов, і сам був напівтюрком.

     

    Пізніше найбільш помітною постаттю став Василь Мисик, з яким я мав щастя бути знайомим. Ще популяризував східну культуру в Україні Іван Франко, котрий перекладав індійську літературу та староєгипетський епос. Він користувався німецькими перекладами, щоб донести до українського читача культуру цих східних народів. Мене самого перській мові навчив Ярема Полотнюк, і я вивчив арабську в'язь, вмів читати, але мої лінощі не дозволили опанувати мені ту мову ідеально; втім, потяг до цієї поезії лишився дуже великим. Я прочитав чимало східних поетів, і мені, мабуть, вдалося ввійти в її суть і запах. Сподіваюся, що кожен, хто читатиме ці книжки, ввійде в той світ, де поєднано знання і життя, і де кожна життєва історія повертає нас у моральні сентенції, намагається з'єднатися з абсолютним, трансцендентним, містичним, божественним. Мені здається, це головне у цих поезіях.

     

    Р.Г.: Я переконаний, що в час, коли виникає прірва між Сходом і Заходом, публікація таких книг особливо важлива. Сила слова, зокрема, Саадієвого, більше важить, ніж ракетні комплекси. Я знаю, що Іран купує в нас танки, бронетранспортери, зброю. І це, мабуть, важливо і потрібно. Але не менш важливим для іранського посольства було би купити певний тираж цього двотомника, і безкоштовно розіслати його українськими бібліотеками, від найбільшої столичної до найменшої сільської. Тільки в такому випадку можна говорити про порозуміння та співпрацю між двома країнами. А от в самому Тегерані наразі дуже популярні літературні вечори, де різні поети при повному залі читають свої поезії, а на тлі обов'язково звучить гарна музика.

     

    Взагалі, іранці друкують «Ґулістан» та «Бустан» тисячними тиражами; практично кожне видавництво має своє версію, тому всі книжкові магазинів Ірану мають твори Сааді. «Ґулістан» написаний ритмічно організованою прозою, так званим сааджем, що в перекладі означає «голубине туркотіння». Проте Сааді не користувався виключно сааджем, у нього є лише вкраплення. Особливість «Ґулістану» ще й в тому, що проза тут змішана з поезію (поезію переклав М. Ільницький, прозу – Роман Гамада).

     

    М.І.: Коли ми кажемо, що релігія ісламу абсолютно протилежна християнству, то це не так. Там дуже багато спільного – пророки: Ной, Йусуф, він же – Йосип, Марія, вона ж – Міріям. В наш час, коли на релігійному ґрунті знову виникають протистояння цілих народів, слід шукати саме те, що споріднює культури, мови і віри. Ця поетична мова дуже складна через складну гру звуків, слів, своєрідні поетичні засоби. Їх дуже важко передати адекватно українською мовою, але завжди треба шукати еквівалентів. Українська мова багата своїми власними мовними засобами, серед яких можна відшукати ті, які сповна передадуть специфіку східної поетики.

     http://zbruc.eu/node/58401

    Записаний
    "Картагена нашої провінційности мусить бути зруйнована"  Ю.Шевельов

    chasset

    • Ветеран
    • *****
    • Карма: 3
    • Offline Offline
    • Повідомлень: 667

    Відійшов у вічність Роман Гамада Сходознавець, перекладач, літературознавець, член Національної спілки письменників України, лауреат премії для перекладачів імени М.Рильського помер у п'ятницю, 27 січня 2017 року, у віці 55 років. Біографія та світлини з життя Романа Гамади - https://goo.gl/Yi4tpD

    Спочивайте з миром! Спасибі за Вашу творчу працю, пане Романе! Дякую за ті скарби Сходу, про які із таким захопленням розповідали й писали, яким присвятили життя!Співчуття рідним!
    « Останнє редагування: 28 Січ. 2017, 09:38:03 від chasset »
    Записаний
    "Картагена нашої провінційности мусить бути зруйнована"  Ю.Шевельов
     


    Facebook Comments