Острозька друкарня існувала більше тридцяти років. Перший період її діяльності тісно пов’язаний з іменем відомого друкаря Івана Федоровича. Перша його книга – «Буквар» побачила світ 18 червня 1578 р. в Острозі. Остання – надрукована 12 серпня 1581 р. і була першою у світовому друкарстві повною Біблією староукраїнською мовою. Він підписав її Іоан Федорович.
Після надрукування Біблії друкарська справа в Острозі припинилася аж на тридцять років. Від’їжджаючи до Львова, Іван Федорович забрав зі собою друкарський станок.
Друкарська справа в Острозі відновилася лише у 1595 р., після придбання нового друкарського верстату. Князь Василько Острозький, найосвіченіша людина того часу, передбачаючи ополчення нащадків, переносить культурно-освітній осередок до Дерманського монастиря, де 12 квітня 1603 р. запрацювала друкарня.
У 1605 р. друкарня повернулась до Острога. Після смерті Василька Острозького, в 1608 р. діяльність друкарні йде на спад. Остання книжка друкується в 1612 р. А вже у 1620 р. рід князів Острозьких припинився, маєтності перейшли до князів Заславських.
Із занепадом книгодрукування в Острозі, у 1609 р. закладаються друкарні в Добромилі і Києво-Печерській Лаврі.
Закладення друкарні у Боневичах. Знак єдності Острозької та Добромильської друкарень
Княжна Єлизавета Заславська з Острога, дружина Івана Гербурта, знаючи важливість друкованої книжки для розвитку народу, надихнула господаря Добромиля заснувати друкарню. Її заклали у селі Боневичі, у маєтку Івана Гербурта. Княжну Єлизавету і маєток охороняли козаки з Острога. Перша книжка вийшла у 1611 році.
Іван Гербурт і його дружина Єлизавета самі розробили пам’ятний знак для друкарні і книг, які вони друкували. Цей знак символізує єдність Острозької і Добромильської друкарень. Про це свідчать їхні герби на центральній і правій колоні. На третій (лівій) колоні герб відсутній. Можливо вони передбачали третю колону для друкарні Києво-Печерської Лаври, яка теж планувалася з 1609 р. Перша книжка в Києво-Печерській друкарні була надрукована староукраїнською мовою у 1616 р. З таким тлумаченням цей пам’ятний знак може символізувати єдність і спільну долю Острозької, Добромильської і Києво-Печерської друкарень, відтак піднімає статус Добромильської друкарні і самого Добромиля.
Титульна сторінка історії Польщі Длугоша виданої в Добромилі.
Добромильська друкарня та унікальні книги про історію українського народу
Книжки, які до того були лише у вигляді рукописів, друкувались у Добромильській друкарні латинською мовою. З того часу і дотепер ці унікальні твори не перевидані українською мовою, що є великою втратою не лише для добромильчан, а й для українців загалом. Рукописи цих творів писали хроністи і в них охоплені дані за великий період до їх видання. Вони містять справжню невикривлену нашу історію. Тому польська шляхта не хотіла, щоб народ знав свою справжню історію.
Враховуючи, те, що друкарська справа в Острозі у той період занепадає, є ймовірність, що Єлисавета ці рукописи привезла у Добромиль. Крім того, 24 лютого 1609 р. із Краківської тюрми у Добромиль повертається Іван Гербурт (ув’язнений з 1607 р.). Після повернення йому було заборонено покидати Добромиль під загрозою смерті.
Влада Польщі бачила небезпеку в Гербуртах, тому королівським декретом 8 січня 1616 р. друкарню закрили, а усі надруковані книги були конфісковані.
5 серпня 1616 року Іван Гербурт пише обширний лист до тодішнього Папи Римського Павла V. Він пише про своє ставлення до запровадження Унії, про цілі і способи її запровадження. Витримка з листа:
Воєвода Гербурт присягає на вірність Данилу Галицькому
За 363 роки до того, у 1253 р. Папа Римський коронував Данила Галицького. Він хотів, щоб Данило Галицький очолив хрестовий похід проти невірних, проти татаро-монгольської Орди. Згідно літопису, воєвода Гербурт присягнув на вірність Данилу Галицькому у 1254 р., відбулось це у Чеському королівстві. Переговори Папи Римського та Данила Галицького велися майже 10 років. В цей період військо Данила Галицького стримувало ординський натиск і Орда не перейшла Карпати. Західні історики твердили, що Галичина зламала хребет Орді.
Тоді Данило Галицький вимагав, щоб до Хрестового походу приєднались найсильніші західні держави. Папа Римський давав йому Чехію, Сербію, Польщу, країни Балтійського примор’я, які Данило Галицький вважав надто слабкими, щоб битися з Ордою, бо вони загрузли у внутрішніх усобицях і ворогуванні з сусідами, не хотіли і боялися воювати з могутніми татарами. Галицьке військо самостійно продовжувало боротьбу з Ордою і в 1254 році перейшло в наступ та визволило землі по річках Буг, Случ, Тетеров, здобуло Новгород-Волинський.
Данило Галицький продемонстрував усьому світові можливість успішної боротьби з ордою, але завойовник виявився надто сильним.
Києво-Печерська друкарня – провідний осередок українського книговидання XVII-XVIII cтоліть
Друкарня у Києво-Печерській Лаврі була заснована архімандритом Елісеєм Плетенецьким на базі купленої ним у 1609 р. Стратинської друкарні (тепер село Стратин Рогатинського району Івано-Франківської області). Стратинську друкарню заснував львівський єпископ Гедеон Балабан, вона діяла у 1597-1606 роках. Сам Гедеон Балабан у 1596 р. до Стратина перевіз друкарню Івана Федоровича. Стратинські видання відзначаються високою друкарською технікою. Тут працювали досвідчені майстри – діячі українського книгодрукування, серед них брати Беринди, які теж свого часу переїхали до Києва.
Після закриття Острозької друкарні її також відправляють у друкарню Києво-Печерської Лаври. Туди переходять і друкарі з Острога, серед них відомий друкар Тимофій Вербицький. У ті часи в Лаврі перебували монахи з Острога, захоронений там і Константин Острозький – великий князь Литви, а також Федір Острозький. Чудовий надгробник Константина Острозького (1579 р.) і Успенський собор були знищені в 1941 р. при відступі радянських військ з Києва. Зараз ведуться роботи з відновлення надгробка та побудови величавого пам’ятника, які мають з’явитись у 2020 р.
Першим друком Києво-Печерської друкарні було Євангеліє – у 1616 р. За кількістю видань і якістю оформлення Києво-Печерська друкарня стала найбільшою друкарнею в тогочасній Україні. Вона сприяла розвиткові науки, освіти, боротьбі українського народу з ополченням. Лавра і друкарня надійно охоронялася козаками.
Упослідження, цензура та заборона української книги
З укладенням Любінської унії 1569 р. Київ підпав під владу шляхетської Польщі. Король Сігізмунд ІІ (1530-1572 р.), Сізігмунд ІІІ (1587-1632 р.).
У 1648 р. Селянсько-козацькі війська вигнали польсько-шляхетських загарбників з Києва.
У 1658 р. після воз’єднання України з Росією, Україна потрапляє під вплив Москви.
22 грудня 1720 р. Петро І своїм указом звелів усі книжки, що видавалися в Печерській і Чернігівській друкарнях, виправляти і узгоджувати з великоросійськими, тобто тими, що видавалися у синодальних друкарнях, а нові, історичні і політичні треба було подавати на розгляд Святого Синоду. Заводиться цензура, забороняється українська мова, нищиться інтелігенція і архіви, проводиться депортація народу. Така наша доля.
Михайло Чуквінський
Література:
1. Українська Радянська Енциклопедія
2. Михайло Грушевський – Історія України-Русі
3. М.Ф. Котляр – Галицько-Волинська Русь
4. Микола Гец – Столиця Гербуртів
Про автора:
Михайло Чуквінський народився в м. Хирів. Тривалий час працював заступником головного інженера на теплових та атомних електростанціях. Дослідник історії Добромиля, краєзнавець. Один з ініціаторів створення історико-краєзнавчого музею в будівлі колишнього арсеналу Добромиля.
Редагування: Марічка Курило Алексевич
