Підготувати цю інформацію мене спонукали слова священиків, сказані 24 серпня 2014 р. під час міжконфесійного молебню у Добромилі з нагоди річниці державної незалежності України. Поміж іншим вони акцентували, що в районі й зокрема в місті досі є пам’ятні знаки, пов’язані з тоталітарним радянським режимом.
Розвиток цієї думки хочу поділитися інформацією про спільну могилу в центральній частині міста – ліворуч від входу до ратуші. Щодо цього захоронення, яке стосується 1944-1945 рр., був поширений міф про нібито-то похованих вояків, які загинули при звільненні Добромиля від нацистів. Кілька років був лише пагорб, який свідчив про поховання. Лише у 1948 р. на засіданні міськвиконкому вперше порушено питання про встановлення там пам’ятника. 26 лютого 1949 р. депутата міської Ради Я.Красневича, як професійного художника, зобов’язали підготувати до 5 березня ескіз кам’яного надгробника. Художник зі завданням справився і над могилою постав пірамідальний обеліск.
Працюючи з архівними документами, я кілька років тому виявив лаконічного змісту довідку від 1946 р., яка стосується цього поховання. Зразу ж насторожило, що на ній були помітки "дуже таємно" і "довідка надрукована в одному примірнику". Автором документа був працівник Добромильського районного військкомату лейтенант Артамонов. Детальніше ознайомлення з текстом виявило значні розбіжності з епітафією, яку можна прочитати тепер на фасадній плиті. Зокрема, в архівному документі зазначено, що при звільненні міста загинуло лише 6 осіб з 13 похованих. Та й ті викликають сумнів, оскільки в Добромиль червоноармійці увійшли 8 серпня 1944 р., а навпроти двох, що загинули, проставлені дати 12 лютого і 25 жовтня 1944 р. З формулюванням "При виконанні службових обов’язків" троє загинули 17 серпня 1944 р., а двоє – 7 травня 1945 р. При чому, один з них був вбитий у. приміщенні райвідділу держбезпеки. 20 серпня 1944 р. три особи загинули від рук українських повстанців, про що записано як "в боях з українсько-німецькими націоналістами". Вже цей перелік свідчить про поховання карателів, а не "визволителів".
Натомість на епітафії є лише прізвища та ініціали похованих, час смерті окремих, а обставини їх загибелі взагалі відсутні. Очевидно, це поховання треба перенести на міський цвинтар, як вже було зроблено з іншою могилою, яка була поруч. Так раз і назавжди позбавимося нав’язаного міфу про "визволителів".
Відомості з архівного документа і наведені на надгробнику я узагальнив у вигляді таблиці. Вона добре ілюструє, які "визволителі міста" насправді поховані в центральній його частині. Зрештою, судити Вам, Читачу. Я виклав лише конкретні факти.
За архівною довідкою |
За епітафією |
|||
звання, ПІБ похованого |
роки життя |
обставини смерті |
звання, ПІБ похованого |
час смерті |
ст. л-т Таноян В.К. | 1903-17.08.1944 | при виконанні службових обов’язків | ст. л-т Таноян В.К. | – |
л-т Суханов В.М. | 1923-17.08.1944 | при виконанні службових обов’язків | л-т Суханов В.М. | – |
ст. л-т Фьодоров В.М. | 1917-17.08.1944 | при виконанні службових обов’язків | ст. л-т Фьодоров В.М. | – |
гв.к-н Мешков В.Б. | – – 12.02.1944? | при звільненні міста Добромиля | капіт. Мішков В.Б. | – |
мол. л-т Смірнов І.М. | 1922-7.05.1945 | при виконанні службових обов’язків | мол. л-т Смірнов І.М. | – |
л-т Рахімов З. Р. | 1919-20.08.1944 | в боях з українсько-німецькими націоналістами | л-т Рахімов З. Р. | – |
л-т Петров Всеволод Васильович | 1917-20.08.1944 | в боях з українсько-німецькими націоналістами | л-т Петров В. В. | – |
серж. Оденов Антон Петрович | ? – 20.08.1944 | в боях з українсько-німецькими націоналістами | серж. Оденцов А. П. | 21.08.44 |
п-к Маргуновський В. | – – 25.10.1944 | при звільненні міста Добромиля | п-к Маргуновський В. | – |
серж. Дмитрієв Степан Васильович | 1913-7.05.1945 | РВ МДБ, при виконанні службових обов’язків | серж. Дмитрієв С. В. | – |
три безіменні рядові | – 1944 | при звільненні міста Добромиля | гв. с-нт Жиров В.І. | 6.08.44 |
серж. Даниленко І.Р. мол. серж. Мачіхіна М.В. к-н Преображенський П.Р. с-на Пономарьов А.І. |
28.07.44 7.08.44 14.12.44 12.08.45 |
Михайло Кріль
професор ЛНУ ім. Івана Франка
Стаття з газети "Голос Прикарпаття". 5 вересня 2014 р. (ст. 5).