Після тривалого застою цех № 3 відкрився заново у лютому 2002 року. Постачальником тканин, лекал, фурнітури, а заодно і замовником готової продукції стала бельгійська фірма «Алсіко».
Керівником швейного цеху у Добромилі є Олександра Нагнатова з Нового Міста.
Тут шиють спецодяг для робітників: комбінезони, халати. Обсяг виробництва: від 16 до 20 тисяч одиниць виробів на місяць.
Робочих цехів тут є аж три: один великий і два – трохи менші. За кожною машинкою трудиться швачка.
Робочий день триває вісім з половиною годин – з 8:00 до 16:30, враховуючи півгодини обідньої перерви.
Заробітна плата залежить від виробітку. Усі швачки отримують в межах тисячі гривень.
Кожної п’ятниці готові вироби відвозять до Самбора. Там формують повний комплект продукції і відсилають замовнику до Бельгії.
Мирон Більо – охоронець швейної.
На сьогодні швейний цех № 3 є чи не найбільшим роботодавцем у Добромилі. Раніше працювали пивзавод і пекарня, приміщення яких вже розібрані до останньої цеглини. Сільмаш, де виготовляли оприскувачі для с/г робіт, – закритий. ДОК, де праюють лише кілька десятків робітників, переживає також не найкращі часи. Маємо надію, що в найближчих роках економічна ситуація разом з дорогами в Добромильському регіоні стануть кращими.
Текст та фото – Павло Бішко
