Сила України – в єдності народу

 

День Злуки – день надії на кращу долю, яка залежить тільки від нашої єдності.

 

22 січня 2011 року. 
Цього дня у Добромильській школі Степана Бандери відбулася загальношкільна радіолінійка, яку підготували: заступник директора школа з виховної роботи Іванна Миколаївна Калита та учні старшокласники: Наталя Крвавич, Олег Гера, Соломія Сива, Дмитро Коцаб’юк та Наталя Боднар.

 

Разом зі своїми класними керівниками та вчителями учні уважно вслухалися у текст Універсалу, який прозвучав під вдало підібрані вчителем музики Андрієм Бербихом музичний супровід, на закінчені якого прозвучала "Молитва за Україну". Далі учні почули розповідь про той довгий тернистий шлях українського народу на дорозі до світлого дня, омріяного, вистражданого дня єдності всього українського народу, що відбулося 22 січня 1919 року у Києві.

 

І прикро, що не дали ради наші предки зберегти цю єдність, не зуміли об’єднатися в одну могутню силу, що могла б протистояти ворогам, що звідусюди, зі сходу та заходу придушували спалах волі. 

 

Тому ще довгих 72 роки Україна йшла дорогою голодоморів, мук, страждань до свого 24 серпня 1991 року. 
Відтоді 22 січня для українців незалежної України є величним святом єдності народу, яке повинні шанувати і святкувати усі прийдешні покоління.

 

Ця лінійка була для учнів незабутнім уроком національно-патріотичного виховання.

 

23 січня 2011 року. Народний Дім міста Добромиля
Цього дня добромильці масово поспішали до Народного Дому, щоб виявити свою волю, бути єдиними з усім українським народом, де відбувся святковий концерт, приурочений Дню Злуки. 

 

Саме ці слова з пісні автора цих рядків, яку так майстерно виконали художній керівник Народного Дому  м. Добромиль пані Ірина Гермак та директор Будинку Школяра пані Леся Леончик під час святочного дійства, приуроченому Дню Злуки, були лейтмотивом цілого свята.

 

Зважаючи на те, що День Злуки припадає на завершення циклу свят Різдва Христового, умільці Народного Дому розпочали дійство – колядуючи, віншуючи, посіваючи та щедруючи, і одразу ж святковий дух заполонив переповнений зал, що колядував з колядниками, що на сцені.

Вдало та уміло у своєму сценарії з’єднала пані Ірина Гермак хід Різдвяного дійства зі святом Злуки – Соборності Української держави, яке повинно бути для нас, так нещадно роздріблених, розрізнених ворогами, найважливішим святом життя нашого.
Бо якщо відхилити завісу сивої давнини – сотні тисяч наших предків завжди прагли аби цей день настав. В усі часи. В усі віки. Йшли до нього століттями. І  коли в 1919 році цей день настав – ликувала вся передова українська громадськість, а заразом і всі ті свідоміші маси населення, що добре розуміли та усвідомлювали: тільки в єдності  – сила народу та держави. І лише тоді, коли народ України буде як один величезний моноліт – Україна буде сильною країною, з якою буде рахуватися світ як з рівнозначним партнером.

 

Саме про це в доступній формі, без пафосних слів, які так часто чуємо у ЗМІ, з душевним болем за неодноразово втрачені можливості бути такою державою, йшлося у доповіді, а радше я б сказала, у щирому слові – зверненні та роз’ясненні народу величі цього свята – вчителем історії Добромильської школи Степана Бандери пані Іванни Калити. У слові, що проникло у серце та душу кожного.

 

А потім почалося і саме, вдало скомпоноване дійство спільної праці Народного Дому та Будинку Школяра, де поряд з уже визнаними не лише в районі,  а й в області, Яриною Леончик, Оксаною Лесик, Мар’яною Вайдою та Роксоланою Босак, дебютували зовсім юні виконавці пісень – учасники вокального гуртка Будинку Школяра: Василько Фалач та сестричка з братом Гільжинські – Сергійко та Лілія. Порадували майстерністю виконання українського народного танцю – учасники танцювального гуртка Будинку Школяра (керівник Леся Кавецька).

Пісні перепліталися з художнім читанням, а гурт юних декламаторів Народного Дому виступив з інсценізацією поеми М. Прокопець "Якщо кохаєш рідний край".

 

І як заключний акорд прозвучали слова, що заставили задуматися: "Тепер від кожного з нас залежить – бути чи не бути Україні єдиною, нероздільною, сильною державою. Не допустімо, щоб її вкотре розіп’яли, розтерзали, продали… Її воскресіння та життя, її доля – це не лише наша доля, це доля наших дітей, онуків та правнуків"
В одностайному пориві всі учасники концерту та присутні в залі дружно заспівали величний рідний гімн "Ще не вмерла Україна" та "Боже Великий Єдиний"

 

Щира вдячність всім, хто спричинився до цього виличного свята. Сили, натхнення Вам, друзі. Несіть і надалі свій, Богом дарований Вам, дар, свій талант – людям.