Найсвітліший празник Христового Воскресіння ми святкуємо навесні, коли воскресає в сяйві сонця природа і велично оновляється життя. Такої ж світанкової пори року в Україну приходить великий день – свято народження Тараса Шевченка. Це щасливий знак долі, що початок весни і день уродин поета зійшлися на час, коли земля розковується від морозів і готується для розквіту.
Бо як весна через сніги і морози дарує нам тепло і сонце, так син України Шевченко провістив своєму народові новий світ. Непросто здобували собі право на життя Шевченківські дні. Царські заборони заганяли їх під чорну плиту забуття. Затьмарювали світло днів сталінські репресії і поглинали їх брудні води брежнєвського застою.
Але так як не можна заступити Сонця, так не можна сховати величі Шевченка, бо він для нас як Сонце.
Встала правда, встала воля – воскресла Україна, і прийшла в наш вільний дім Шевченкова весна.
… На сцені добромильського Народного дому ведучі свята Гера Олег і Війтів Марія, які впродовж усього літературно-мистецького вечора вели глядачів дорогами життя Поета. Народна хорова капела "Світанок" велично розпочинає свято піснею "Реве та стогне Дніпр широкий."
У підготовці високохудожнього мистецького дійства треба відзначити таких вчителів Добромильської ЗСШ: Войтович Л.М., Габрей Л. М., Протасенко Г. В., Моцьо Т. В., Гадевич Л. І., Заріцьку М.М., Цюбу М. Н., Калиту І. М.
З піднесенням і проникливістю звучали поетичні рядки у виконанні Крававич Оксани, Лабінець Марії, Цісар Ганни, Хадай Ксені, Голубець Наталі, Новак Андріани, Качмара Романа, Боднар Наталі, Грица Тараса, Фалача Василя, Коростенського Володимира.
Особливою увагою і оплесками була нагороджена найповажніша учасниця свята Митькова Марія Миколаївна, яка в цей день святкувала 85-річчя уродин і прочитала поему "Наймичка".
Слід відзначити сімейне тріо родини Моцьо (мама, син і донечка), які себе гідно реалізували в поетичному і драматичному жанрах.
Драматичні уривки з "Тополі"(8-В), "Черниці"(10-А), "Жіноча доля"(11-Б), "Наука у дяка"(7-А, 9-Б), "Дитинство Тараса"(6-Б), "Це була дивовижна зоря…"(10-Б) майстерно виконали учні.
Вокальний жанр чудово представили дует бандуристів Шубеляк Ксеня та Нагорняк Ліля, Босак Роксолана, Лесик Оксана, Коцеміра Мар’яна, Керницький Андрій, чоловічий ансамбль Народного дому, народний ансамбль "Росинка".
Вірш "Цілий світ задивлений на Канів" в прочитанні Хадай Ксені, повернув нас спогадами в минуле літо, коли вчителі школи здійснили незабутню екскурсію до Канева. Глядачі мали змогу оглянути світлини з приватного архіву Святлоша С.М.
"З різних сіл, містечок і країн
йдуть у Канів люди, наче в Мекку,
йдуть з усього світу на поклін.
Йдуть і йдуть – без ліку і числа,
щоб вогнем Тарасового слова
очищати душі і тіла".
13 серпня 2011 року вчителі школи здійснили прощу до могили Тараса. Канів лагідно зустрів нас яскравим сонцем і голубим безхмарним небом.
Ми йдемо до того святого місця України – Чернечої гори. Йдемо з певним хвилюванням, трепетом і букетом прекрасних жоржин. Ступаємо крок за кроком тих 364 сходинки (стільки днів мав той рік, який дав нам Тараса) від Дніпра до величної Постаті на кручі.
Я думаю, що не буде кінця-краю цьому вселюдському потоку, допоки є Україна, світить сонце і пульсує пам’ять:" Ми – діти землі української".
І ось Чернеча гора, яку знає весь світ. Ось круча над Дніпром, звідки "видно і чути як реве ревучий".
Дякуємо, Боже, Тобі за цю мить молитви і єднання з Тарасом, бо так близько коло нього я ще ніколи не була.
Дякуємо Тобі, Тарасе, за Твоє благословення! А як приємно ми були подивовані коли побачили, що за благословенням приїхала молода пара з дружками і родиною. Нехай Дух Величного Пророка освятить Вас і Ваших дітей, незнайомі дорогі друзі! Прекрасні враження ми винесли з музею Т. Шевченка, де торкалися душею і серцем унікальних видань «Кобзаря», рукописів, творів живопису, особистих подарунків Шевченка. Ми відвідали хату-музей, де жив доглядач могили поета, милувалися прекрасними черкаськими рушниками, обрусами, гончарними виробами, враження від пережитого залишили в книзі відгуків .
Шевченка зростила пісня і душа народу .
Шевченко став співцем свого народу .
Іменем співця-Кобзаря, назвав Тарас священну книжку нації – свій заповітний «Кобзар» лишив народові пісню на важку і радісну годину.
І хоча тяжко і повільно, але справджується найсокровенніша поетова надія на спасення України. А спасення України в її виконанні священних заповітів Шевченка і пошануванні його могутнього, правдивого глибинного Слова.
Його Слово живе, бо зродилолося з Любові.
Його Слово сильне , бо зросло на Вірі.
Його Слово віще , бо несе під серцем Надію.
Його Слово чесне, бо освячене Правдою.
Його слово заповітне, бо було покликане здобути Волю.
Його Слово пророче, бо світить і світитиме Україні вічно.
Його Слово тихе, але громом гримить крізь століття, пробиває тюремні мури і чути його на цілий світ.
«Будеш, батьку, панувати, поки живуть люди…»
Ці слова наш Геній присвятив Котляревському, але їх зміст у віках належатиме самому Тарасу…
Текст: Марія Угрин
Світлини: Андрій Устрицький
