Цієї неділі на добромильській «Лафорт Арені» відбувся футбольний матч між командами ветеранів Добромиля та Старого Самбора. Гра носила товариський характер і мала на меті зібрати друзів, згадати старі часи. А також, як зізнався один із учасників матчу, це була чудова нагода щоб «розім’яти кості».
13 листопада 2011 р., 13:00, неділя, м. Добромиль, стадіон «Лафорт Арена»
«Авангард» (Добромиль) – «Прикарпаття» (Старий Самбір) – 1:1
Голи: Василь Лазор (62, пен.) – Ігор Дикун (32)
Гра тривала два тайми по 35 хв.
Це був матч-відповідь, адже минулої неділі в Старому Самборі був зіграний перший матч між цими командами. Гра тоді завершилася бойовою нічиєю 2:2.
Забігаючи наперед скажу, що і цього холодного осіннього дня гра завершилася внічию. Перша половина зустрічі була рівною, адже гравці звикали до газону, до м’яча, та й до температури, адже стовпчик термометра ледь-ледь досягав кількох поділок вище «нуля». Та все ж першими рахунок відкрили гості. Гол на 32-ій хвилині забив Ігор Дикун. Принагідно зауважу, що це відбулося наприкінці першого тайму, адже за домовленістю сторін тайм мав тривати тридцять п’ять хвилин. Це й і не дивно, адже відбігати повноцінно сорок п’ять хвилин за тайм без підготовки не просто. А ще треба зважити на те, що грали колишні гравці, яким вже за «40». А дехто вже й пенсійного віку. Але це тільки, якщо брати вік за паспортом. Бо якщо поглянути на поле, то футболісти грали з таким запалом і азартом, що не в кожному матчі таке побачиш. Та це й не дивно, бо зустрічалися хоча і друзі, але в минулому – принципові суперники. Якщо б це була не товариська, а офіційна зустріч, то матчу сміливо можна б було надати статусу «дербі».
З початку другого тайму господарі поля перехопили ігрову і територіальну перевагу і практично володіли нею до завершення матчу. Гра практично проходила на половині поля гостей, за винятком контратак, до яких час від часу вдавалися старосамбірчани. Добромильчани на правах господарів поля плели мереживо своїх атак поблизу штрафного майданчика суперника, інколи вистрілюючи небезпечними ударами по воротах. Була і затяжна атака, під час якої гравці нашої команди завдали чотири поспіль удари по воротах, та м’яч вперто не хотів залітати у сітку.
І все ж за вісім хвилин до кінця зустрічі гості недозволеним прийомом у власному карному майданчику перервали атаку добромильчан, за що арбітр матчу дав свисток про порушення правил і показав на «позначку». До м’яча підійшов Василь Лазор і потужним ударом увігнав «кулястого» у сітку воріт суперника – 1:1. Зважаючи на товариський статус матчу, рахунком були задоволені всі. Хоча, за той час, який залишилося провести до кінця зустрічі, гравці обидвох команд намагалися знайти щастя біля чужих воріт. Та гра так і завершилася нічийним рахунком, адже в цьому матчі головним був не результат, а власне участь.
Сподіваюся, що такі зустрічі стануть традиційними і ми кожного року матимемо нагоду спостерігати за своїми в недалекому минулому кумирами та улюбленцями цієї неймовірної гри. А щоб багато не писати, пропоную Вам перейти до перегляду фотографій. Бо саме переглядаючи фото, можна побачити і відчути на собі той запал, ту боротьбу, яка точилася в неділю на трав’яному газоні нашого стадіону.
Микола Волошин
