Того дня розділити радість із мисткинею прибули всі, хто зачарований її талантом, хто в творах пані Прокопець знайшов щось, що зачепило до глибини душі й тримає вже впродовж багатьох років… Не раз доводилось чути, як Марія Андріївна розповідала, що за перо взялася в п’ятдесят. Тоді, двадцять років тому, не один їй говорив, мовляв, запізно вирішила торувати шлях до Парнасу. Однак, славити Бога, пані Марія не прислухалася до цих "порад", а продовжувала робити те, що любить. І ось одна за другою почали з’являтися книжки, на обкладинці яких гордо красувалося "Марія Прокопець". І з кожним наступним виданням скептиків, готових відговорювати письменницю від творчості, ставало все менше і менше…
Того суботнього вечора на сцені Добромильського Народного дому десятки разів звучало оте щире "Маріє Андріївно, дякуємо за творчість, добре серце й любов, що даруєте кожному", а пісні у виконанні Оксани Лесик, дуету Леончиків та Андрія Кукури, які лунали впродовж презентації, – виключно авторства винуватиці свята.
Привітати Марію Андріївну з цією знаменною подією разом з іншими прийшов і настоятель добромильчан – отець Віктор. Приїхав і Микола Зимиря, професор Дрогобицького педуніверситету, член Національної спілки письменників України, який у своєму виступі зауважив, що твори пані Прокопець, направду, виписані серцем, у них б’ється душа авторки. Підтримали цю думку й Марія Угрин, Ольга Віцик та всі, хто вітав письменницю. До речі, зауважила серед гостей і кредитного інспектора Старосамбірського представництва КС "Вигода" Романа Олійника, заступника правління Галину Гарбовську та керуючу філії в м. Самборі Ірину Васьків. Жіночки тепло вітали на святочній сцені мисткиню, а пан Роман розповів, що "Вигода" вже давно співпрацює з багатьма письменниками краю, а з Марією Прокопець давним-давно підтримують теплі й дружні стосунки. Більше того, саме вони й допомогли авторці організувати презентацію. А от заступник голови РДА Зіновій Кутельмах, очевидно, перейнявшись духом творчості, що панував у залі, вийшовши на сцену для привітань, не втримався і… акапельно заспівав. "Ви – наш Бруно Ферреро", – сказав на завершення представник РДА й вручив письменниці символічне перо, якому Марія Андріївна присвятила своє життя. Ну, і, направду, приємно потішив не тільки пані Прокопець, а й усіх присутніх голова районної ради Володимир Горбовий. Владоможець запевнив, що районна рада висуне кандидатуру письменниці в номінанти на присвоєння Шевченківської премії. Ото би був подарунок від району! Бо хто-хто, а ця жінка, направду, заслужила такого високого звання. Хоча, і думаю зі мною погодяться всі, хто знає Марію Андріївну, вона в серцях своїх земляків уже давно завоювала всі найбільші та найвизначніші премії.
Насамкінець презентації, яка своєю теплою й щирою атмосферою швидше нагадувала спілкування в родинному колі, винуватиця свята подякувала всім, хто прийшов розділити із нею радість, й вкотре нагадала: "Ніколи не пізно в небо злітати".
Матеріал із газети Голос Прикарпаття, № 93 (298) 14 грудня 2010 року, автор статті Олена ЛАВРИК.
Фото – Микола Волошин
