Обидві команди підійшли до звітного поєдинку у святковому настрої. До цього, у великій мірі, спричинився світлий Великдень. Сприятливою була й погода. Дощ хоча й падав, але гравцям не заважав. Та на відміну «Прикарпаттю», ФК «Львів» після перемоги над севастопольцями мав додатковий заряд бадьорості. Поза тим клуби вирішують протилежні лігові завдання. «Зелено-жовті» докладають максимум зусиль щоб зберегти прописку у лізі, «синьо-золоті» змагаються за призове місце. Здавалося, що на полі переважатиме безкомпромісна боротьба. Однак сподівання виявились здійсненими наполовину. У цьому велика «заслуга» івано-франківських футболістів, які після першого гола опинилися у шоковому стані: не знайшли у собі сил для рівної боротьби.
Наставники львівської команди вирішили не змінювати переможний склад з минулого матчу (лише замість Козьбана випустили Чепурненка, який і став головною дійовою особою матчу).
Як з’ясувалося, місцеві вболівальники, на вічно реконструйованому «Русі», ведуть вперту боротьбу з владою за власні права (добре було б подумати й про обов’язки) на трибунах та за ідею перейменування назви міста Івано-Франківськ у Станіславів. Про це свідчили банери відповідного змісту. Натомість фанати виявились не такими вже невинними ягнятами. Після того, як Борис Баранець закрутив м’яч з кутового на голову Чепурненка, Євген у високому стрибку, справно скерував «снаряд» над Локатирем, вивів ФК «Львів» уперед. Воротар мав претензії до оборонців, а фанати до всієї команди. Тож показавши свої спини, відвернулися від «дійства». Цікавий, але не шкідливий прояв незадоволення.
Перший небезпечний момент виник біля львівських воріт на 19-й хвилині. Капітан «Прикарпаття» Микуляк підступно вистрелив, але Марущак у кидку впевнено заволодів м’ячем. У середині тайму Олександр спробував ще раз потурбувати дальнім ударом Мар’яна – марно. Воротар діяв бездоганно.
Згодом виникло ще кілька гострих епізодів з обох сторін: Олександр Поздєєв не переграв Марущака, а капітан Львова Любомир Гальчук двічі пробив над воротами. Гра перейшла у спокійне русла. Львів’яни зрозуміли, що переможуть, а господарі змирилися з роллю, яку їм відвели підопічні Юрчишина. Тож швидко завершили свою чергову атаку голом. Після того, як Марущак відбив удар Микуляка, Мар’ян започаткував голеву львівську атаку, котру прицільним ударом завершив неперевершеним ударом Григорій Баранець. 2:0 – це вже солідна заявка на право переможця. Перерва.
У грі не виникало сумнівів, щодо переможця. Залишалось відкрити питанням: – З яким рахунком переможе ФК «Львів»? До того ж львів’яни у своїх лавах мали іменинника: Павлу Худзику виповнилось 23 роки. (Наші вітання!) Тож треба було справити колезі приємний подарунок. У свою чергу Павло старався бути на передовій. Допомагав організовувати атаки і за першої-кращої нагоди старався вразити ворота суперника. Та не вдалося. Зробив це за Худзика Чепурненко з передачі іменинника. Євген бездоганно зіграв у цій складній ситуації: прийняв м’яч від Павла, пробив у падінні з лінії воротарського майстерно і результативно. М’яч просвистів повз Локатира. 3:0 – на користь ФК «Львів».
Після цього гравці на полі більше чекали на фінальний свисток арбітра зустрічі сімферопольця Вакса, аніж віддавалися його величності Футболу. До того ж івано-франківців підвів Новицькокий. Павло безпідставно у центрі поля порушив правила проти Григорія Баранця, заслужено отримав другий «гірчичник» й передчасно пішов з поля битви.
Львів’яни повинні були забити четвертий гол. Сергій Чапко, який замінив Григорія Баранця опинився, якщо не в ідеальному становищі, то на голевій позиції – точно. Однак, форвард почав обробляти м’яч, а воротар за цей час опинився у потрібному місці.
Дощ, який наприкінці гри почав падати, намагався змити ганьбу івано-франківського футболу, а разом із цим щедро зросив перемогу ФК «Львів» задля майбутніх звитяг. Адже наступними екзаменаторами хлопців Юрчишина будуть першолігові «вершки» – маріупольський «Іллічівець», алчевська «Сталь» та київська «Оболонь». Право на помилку є, але «синьо-золоті» повинні продовжити переможну ходу задля свого кращого майбутнього навіть в іграх з такими суперниками. До цього зумовлює статус команди-лідера, який давно закріпився за львів’янами.
Подяка офіціфному сайту клубу www.fclviv.com.ua за наданий матеріал
