Севастопольці, набравшись сил у першолігових баталіях, прибули на Львівщину з відважним наміром: вивезти з добромильської домівки ФК «Львів» дорогоцінні три пункти. Для львівської команди такі гойдалки рівнозначні катастрофі. Львів’яни на весні нинішнього року видали уже кілька невтішних результатів, як на виїзді так і в рідних стінах. Тож права на помилку вже не мають.
Безперечно, що за потреби, кожному результату можна знайти пояснення. Однак тренерський штаб, очолюваний головним керманичем команди Степаном Юрчишиним на цей раз обрав не словесний бій, а налаштував підопічних на таку гру, щоб не було соромно дивитись один одному у вічі. До того ж «синьо-золоті» вирішують складну головоломку – посісти за підсумками нинішнього сезону якомога вище місце у турнірній таблиці. Умови для цього мають хороші, залишається демонструвати гостро-атакуючий футбол і перемагати суперників. Тож поєдинок проти севастопольців заслуговував великої уваги.
На добромильському трав’яному газоні якісний футбол тривав з першого до останнього свистка арбітра зустрічі пана давав футболістам грати у швидкісний футбол і ревно стежив за порядком на полі. У підсумку гравці повинні були б отримати задоволення від виконаної роботи. Хоча й переможець був один – ФК «Львів».
Львівська команда сповна відчула різницю, що таке грати з Марущаком, коли він готовий на всі «сто». Мар’ян вчасно підставив партнерам своє допоміжне плече. Залишився повноправним господарем у воротарському майданчику і не допустився жодної помилки, а завдяки власній інтуїції та класу декілька разів виручив команду.
З усвідомленням недостатків вогкого газону господарі взялись за доставку м’яча на передову довгими передачами у карний майданчик севастопольців. Пішла гра у братського дуету львів’ян. Борис і Григорій Баранці задавали тон та відзначились хорошою конструктивною продуктивністю, а колеги з команди всіляко підтримували атакуючий потенціал групи БГ. Як наслідок брати першими створили небезпечний момент поблизу воріт Олександра Сокоренка.
Гості виконавши стандарт з кутового вивели на ударну позицію найвищого на полі футболіста Дмитра Гололобова. Оборонець опинився на голевій позиції. Безперешкодно завдав удару головою, але львівські захисники відвели загрозу. Віталій Терещук з-за меж карного майданчика потужно вистрелив у бік львівської брами. Та Марущак у падінні надійно взяв гарячий снаряд у свої могутні руки. Йшла десята хвилина гри, а команди встигли обмінятися кількома цікавими моментами, що засвідчує про непоступливість гравців.
На лівому краю поля з бокової лінії штрафного майданчика Григорій Баранець чудово викрутив довгою верховою «посилкою» м’яч на Валерія Федорчука. Саме цей закид обернувся лихом для Севастополя. Воротар не знайшов спільної мови з обороною. Федорчук не став виясняти хто у цій ситуації кого не зрозумів. В долю секунди усвідомив, що перед ним у повній красі постали оголені ворота і є чим поживитись. Тож львівська «сімка» вложив м’яч куди слід. 1:0 на користь ФК «Львів».
Цей епізод вніс у колективні дії севастопольців, налаштованих на контратакуючу гру, розлад. Гол додав сил господарям. Дмитро Козьбан і Борис Баранець завдали два удари. Проте зробили це неефективно. Не кращим чином зіграв і Павло Худзик. М’яч після його удару опинився в руках Сокоренка. Після розіграшу штрафного Федорчук, високо вистрибнувши, головою пальнув над поперечиною. В наступному епізоді Валерій зіграв точніше, але на висоті завдання став Сокоренко.
Прудконогий Олександр Жабокрицький небезпечно пробив у бік воріт Марущака і не влучив. Класну комбінацію зусиллями братів Баранців організували львів’яни. Григорій з Борисом у два дотики вивели на ударну позицію Козьбана. Однак на фініші перегону Дмитро поступився м’ячем Сокоренку. Григорій сильно пробив, але просто в руки кіперу. Андрій Шевчук, у свою чергу, з кута карного майданчика закрутив м’яч високо над воротами Марущака. Тож у першому таймі переважала динамічна гра, яка була багатою у голеві моменти, що належно, аплодисментами відзначала глядацька аудиторія.
Після зміни Львів продовжував насідати на ворота Сокоренка. Та до часті севастопольців, попри критичні вигуки на свою адресу від Сергія Пучкова з тренерської лави: «Що ти там робиш?», гравців нюні не розпускали. Не знайшовши переваги в центрі поля, гості повалили на ворота ФК «Львів» краями. Однак львівська система оборони діяла безпомилково. Більше того, Любомир Гальчук все частіше відчуваючи командну перевагу, брався за виконання стандартів.
Захисник гостей Владислав Піскун отримавши шанс завдати удар у ворота Марущака, скористався нагодою. Однак кіпер перевів м’яч на кутовий.
Борис Баранець, намагаючись усюди встигнути, спровокував неспокій у лавах гостей. Однак удари Федорчука і Худзика цілі не знайшли. Стрімкий рейд Григорія Баранця завершився ударом, який Сокоренко кінчиками рукавиці відвів небезпеку. Було гостро.
У середині тайму стався цікавий епізод, коли Федорчук влучив у карному майданчику в руку Дмитра Волкова. Та арбітр у цьому епізоді не побачив злого умислу сімферопольця і пенальті не призначив. Господарі не протестували. Мовляв, всяке у футболі буває, а свого шансу шукатимемо в кращій ситуації. І знайшли його на фінішній лінії матчу за участю Євгена Чепурненка.
У другому голі ФК «Львів» в одному ракурсі присутній слід Фортуни, яка по-зрадницьки насміялася над кримчанами, в другому – символ торжества над складністю ситуації. Чепурненко, не затрудняючи себе прийом м’яча, поборовся за право першого удару, але у вирішальну мить швидшим за львівського нападника виявився Сергій Ференчак, який «шпалою» переправив смугастого у власні ворота. 2:0 – на користь ФК «Львів». Питання про переможця автоматично відпало. А бити по воротах можна й таким чином, завдяки надмірній активності суперника.
Хоча й два удари Шевчука і Плєшакова несли велику загрозу львівським воротам, але вони дали Мар’яну Марущаку шанс вкотре показати свій високий вишкіл.
Хлопці Юрчишина справили своїм уболівальникам приємний подарунок до Великодних свят, але попри переможний результат команді не слід заспокоюватись. Попереду ще більш відповідальні поєдинки.
