У цій мальовничій місцевості серед гір рано чи пізно мав оселитися фестиваль. Цьогорічна «Карпатія» розпочалася ще у серпні – зі школи бойківської ікони. Деякі роботи учнів цієї школи можна було побачити у міні-павільйончику серед десятків інших, зведених на галявині поблизу монастиря. Гігантський відкритий ангар на високих кам’яних стовпах став спільною майстернею для скульпторів – тут протягом двох тижнів працювали семеро студентів Львівської академії мистецтв під керівництвом викладача Юрія Миська. Результатом скульптурного пленеру стане спільна композиція з семи «свічок». Наразі під пагорбом неподалік залито вже сім постаментів, на яких встановлять алегоричні фігури з вапняку. Чотири присвячені великим релігійним святам, три – видатним постатям, одна з яких – король Лев, який свого часу прийняв чернечий сан і закінчив своє життя у Лаврівському монастирі.
У павільйончиках теж було на що подивитись. Серед робіт учнів та вчителів Добромильської школи імені Степана Бандери побачила картину одинадцятикласника Івана Поточного «Добромиль-2050» – і не втримала усмішки. Центр Добромиля виглядав як ілюстрація до фантастичного роману: з реалій автор залишив лише ратушу і церкву, оточивши їх надсучасними підземними та наземними транспортними розв’язками, висотними будинками з матового скла… Якби Іван був того дня у Лаврові, запитала б його, чи зберіг він для майбутнього унікальну добромильську бруківку… Але запитання це – з розряду риторичних. Бо основне враження, яке залишила у мене «Карпатія» – на Старосамбірщині вміють берегти найцінніше з культурного надбання краю. Таких людей тут багато. Вчитель праці цієї школи Ярослав Бішко зробив разом із учнями досконалої форми ужиткові речі з дерева різних порід – вони теплі й живі, в них гармонійно поєднуються традиції давніх дереворобів та вміння сучасних майстрів. Поруч, у сусідньому павільйончику, побачила експонати шкільного музею села Тернави. Серед них – давній народний стрій, подарований школі однією з жительок села.
Тим часом на сцені виступали народні колективи Старосамбірщини, діти й молодь бавились у змаганнях-забавах, хто – у лицарських обладунках, а хто, озброївшись гумовими надувними палицями та одягнувши захисні шлеми… І ще одна особливість фестивалю впадала в око: на свято району приїхали гості зі Львова та сусідніх районів. Господарі дякували сусідам за підтримку. Наприклад, вапняк для скульптур привезли з села Демні на Миколаївщині. Вміння жити з сусідами по-доброму – це теж частина культурної спадщини.
Галина ВДОВИЧЕНКО, с. Лаврів, Старосамбірського р-ну
