А потім розпочалося святкове дійство з нагоди повернення у Фельштин бравого вояка. На фундаменті пам’ятника є напис з роману Гашека: “Усі дороги мусять вести до того Фельштина”, а з другого боку – “Тут, у колишньому Фельштині, бравий вояк Йозеф Швейк волею чеського письменника Ярослава Гашека потрапив у полон до своїх”. Власне усі, хто удостоївся честі виступити того дня біля мікрофона, а це голова Старосамбірської райради Володимир Горбів, сільський голова Володимир Цебаняк, заступник голови райдержадміністрації Семен Цебак, очільник “Ческої беседи” у Львові Євген Топінка, генеральний консул Республіки Чехії у Львові Ладіслав Граділ та багато інших, тією чи іншою мірою згадували про той курйозний випадок, коли Швейк надибав на краю озера форму російського солдата і перевдягнувся… Зрештою, описані події відбувалися у серпні 1915 року, і святочна громада, у тому числі і заїжджа з Чехії, казала, що саме цього місяця щороку будуть святкувати Швейкові витівки, у тому числі біля озера, яке, подейкують, збереглося. І мають всі купатися…
Тепер, як твердили поважні владні мужі, через Фельштин мусять пролягти міжнародні туристичні шляхи, щоб кожен іноземець у сільській крамничці залишив кілька своїх євриків. Між іншим, міжнародний велопробіг “Шляхами Швейка”, себто містечками нашого регіону, уже пробігає протягом двох років. Швейк ще сидить у Львові біля “Віденської кави”, але львівські чехи не визнають його за свого Швейка, бо Йозеф пив не каву, а пиво. І багато пива. До слова, чехи виявилися дуже гречними гостями і привезли у Фельштин бочку правдивого чеського пива разом з помпою. Ну, те, що пивові вік недовгий, ми здогадувалися, а от помпу таку хотілося б мати у себе. Ні, не залишили…
І наостанок усіх шанувальників Швейка пригощали за рахунок районної ради кашею з м’ясом, кислими огірочками та квашеною капустою. Польову кухню позичив на час свята голова Старосамбірської райдержадміністрації Микола Цепенда, і дуже переймався тим, щоб з нею, бува, чогось не сталося, бо це його приватна власність. Ну, скажіть, який ще голова адміністрації має у приватній власності польову кухню на всякий випадок! А пригощав гостей всіма цими смаколиками ну вилитий живий Йозеф Швейк. Самі оцініть… А насправді, це Орест Бачинський зі села Бачина – колишній військовий і, як зазначив не без гордості, командир їдальні. Як мовиться, сам Бог велів йому кашу по-швейківськи роздавати…
Автор: Р. Іванчук, газета "Високий замок",
фото Автора
www.wz.lviv.ua
