Добромиль у період від 26 жовтня 1939 до 22 червня 1941 року
Історичні нариси
28.01.15

Після відходу німецьких військ 26 жовтня 1939 року в місто увійшли радянські війська і таємна поліція НКВС. Після створення міської влади, до якої увійшли представники української і єврейської національності розпочалися допити і переслідування поляків. Найперше нова влада викинула з приміщення нової плебанії о. Володимира Сурмяка разом з господинею і поселила їх у партері будинку між приміщенням гімназії і будинком Ґебультовича.

В будинку плебанії розмістилася таємна поліція НКВС з якою тісно співпрацювали місцеві донощики української і єврейської національності. У грудні 1939 року частину поляків, що займали високі посади за польської влади: нотаріуса п. Винницького, бургомістра п. Пухалика, директора гімназії п. Загаєвського і п. Птачека було заарештовано і вивезено до таборів у Мєдному й Харкові, звідки вони вже не повернулися. Бачачи переслідування поляків п. Борутович і поштовий управитель п. Бар спробували організовувати у місті форми спротиву. Це мала бути організація на зразок ВІН* чи АК. Проте, під час вербування до цієї організації одного з добромильчан вони були заарештовані НКВС і вивезені до одного з таборів Росії. Разом з ними були заарештовані п. А. Асарабовський і Гуравський і ще троє осіб, прізвища яких не пам’ятаю, що були в списку, знайденому в арештованих. Деякі особи з цього списку, як п. Кремпулець і п. Станіслава Когут, попереджені через родичів або знайомих встигли утекти лісами через Кальварію до Перемишля і там залишилися. Станіслава Когут пізніше активно діяла у відділах АК в околицях Перемишля аж до 1945 року.

10 лютого 1940 року відбулося перше вивезення добромильчан до Сибіру. В четвертій годині ранку до тих осіб, яких планували вивезти під’їжджали фіри з солдатами НКВС і українськими поліцаями, що з ними співпрацювали. Родини, яких вивозили з криками розпачу і болю, роздягнутих і заплаканих або заспаних за декілька хвилин вантажили на вози дозволяючи взяти найпотрібніші речі і продукти. Їх везли на залізничну станцію де вантажили у товарні вагони і вивозили на Сибір. Серед вивезених називаю тих осіб, котрих я знав особисто, або чув з переказів родичів чи знайомих: п. Бар, син і дочка, п. Яблонські – батько, мати і обидві дочки, п. Загаєвська з двома дітьми, п. Ціхоцький з сином, п. Птачкова з дочкою і сином Юзефом, котрий працював згодом після війни на Радіо “Нова Європа”, п. Пухалік з сином Тадеушем, п. Волянський з трьома синами (дружину і новонародженого сина поки що залишили), п. Асарабовська з дочкою Ізою, п. Горовська (з дому Метикувна), п. Винницька з дітьми і батьками, п. Квятек з сином і дочкою (її чоловіка, міліціонера, заарештували і вивезли раніше), п. Копко, надлісничий з Губич з родиною, п. Мазур лісничий з Губич з родиною.

Серед вивезених на Сибір родин не було жодної родини чи особи української або єврейської національності.

Після викриття і арешту у грудні низки діячів польської національності та вивезення їхніх родин до Сибіру також і в час німецької окупації у 1943 році за приналежність до АК арештовано і вислано до Освенціма п. Казимира Струса і брата дантиста п. Новака. Більше про їхню долю мені нічого невідомо.

Вбивства і замордування осіб польської національності на Волині, а пізніше і в околицях Добромиля (Тарнава, Боневичі, Ляцко, Болозва) призвели до мобілізації місцевого польського населення до організації нічного вартування. Кожен із сусідів протягом кількох нічних годин спостерігав за навколишнім тереном. Поляки, котрі мешкали далеко від міста чи посеред українських родин на ніч залишали свої будинки і переховувались у родичів або знайомих. Так тривало аж до дня виїзду їх до Польщі.

Після вивезення поляків на Сибір їхні помешкання зайняли родини радянських урядовців, міліціонерів чи військових. Приїжджали вони до Добромиля у валянках, куфайках, з хустками на голові і з невеликими пакунками. А виїжджали перед 22 червня 1941 року вантажними машинами, але вже значно краще одягнуті і з цінними речами. Утікаючи 22 червня, радянські війська підпалили два будинки на Гучку і один в Ляцку, де зберігалися продукти і обмундирування для солдатів, що перебували на правому березі Сяну.

 

*ВІН – “Воля і незалежність” повна назва “Рух опору без війни і диверсії “Воля і незалежність” – польська цивільно-військова організація, заснована 2 вересня 1945 року у Варшаві.

 

Тадеуш Пстронґ, газета "Głos Znad Sanu", Nr. 21 (2012)

 

Про автора

Тадеуш Пстронґ народився 12 квітня 1932 року в місцевості Ляцко (тепер с. Солянуватка поблизу Добромиля). Його дід Іван, що працював на Саліні ковалем, створив у 1910 році власну кузню, де готував учнів. У 1918 році дід залишає сім’ю, що на той час налічувала сім осіб, і вступає до польського війська у Хирові. Бере участь у захисті військ генерала Галлєра, що переміщаються з Кросна через Сянок, Хирів, Самбір до Львова на допомогу львівським “орлятам”. Під час сутички коло Стар’яви був важко поранений, де й помер і був похований. Інші предки автора також пов’язані з Добромилем. Бабця зі сторони батька походила з родини Крвавичів, що мешкали у Добромилі на “горішних німцях”, померла у 1937 р. Дідусь зі сторони мами Петро Озур теж походив з Добромиля і працював на Саліні, його дружина Катарина з дому Пеняж мешкала у Ляцку. Мати пана Тадеуша – Стефанія, з дому Озур, батько – Юзеф Пстронґ. По закінченні війни і втрати східних земель Польщею пан Тадеуш з родиною 15 травня 1945р. переїжджають до Перемишля і оселяються у близьких родичів на вул. Дружбацькій 9а. Тут разом з братом вчаться у середній школі номер 5 на вул. Конарського. Батько в цей час працює в ковальській фірмі на вул. Словацького навпроти цвинтаря. Після створення Державних машинних заводів працює на вул. Монюшки, а згодом на вул. Ясінського. Бачачи, що повернення до Ляцка стає неможливим батьки віддають репатріаційну картку і переїжджають до Журавиці, займаючи дерев’яний будинок. Живучи там п. Тадеуш доїжджає до загальноосвітньої школи ім. Ю. Словацького, а після здачі малої матури (9 клас), до Механічного ліцею на вул. Двірського. Після закінчення 8 класу під час канікул його примусово в рамках допомоги армії організації “служба Польщі” примусово висилають до трудового табору у місцевості Пачина коло Гливиць. Там він працює на будові трамвайноії лінії. Після здачі матури в 1957 р. отримує направлення на роботу на підприємство “Мостосталь” в Забужі-Микульчицях в управлінні Міністерства промислового будівництва. Спершу працює у відділі головного механіка, яким керує інж. Маслонь зі Львова, згодом його переводять на будівництво свердловини у шахті Радлін. По завершенні будови його переводять на роботу у гуту Бобрек. Пізніше за власним бажанням переїжджає до Перемишля, де працює у Спілці військового будівництва на вул. 29 листопада. Спершу працює головним механіком а згодом дістає підвищення і його призначають директором будівельної бази. У 1957 році Тадеуш Пстронґ одружується з Марією Влох, у них народжуються дочка Тереза і син Кшиштоф. З 1967 року поселяються у Перемишлі, спершу на вул. 3 Травня, а згодом на вул. Єпископа Глазера. Тут працює до 1 жовтня 1991 року, коли виходить на заслужений відпочинок. Після виходу на пенсію цілком присвячується громадській роботі, виконуючи обов’язки заступника голови Товариства приятелів Добромиля і регіону.

 

З польської переклав Павло Теліш.

 
< Попер.   Наст. >
 Dobromyl on Facebook  Dobromyn on vkontakte.ru  Dobormyl on Twitter  Dobormyl on ondoklassniki.ru Dobromyl on Instagram
Погода в Україні
Популярні статті
Останнє на форумі
Як писати казку?
18 Серп. 2017, 16:58:57

ЧОЛОВІКИ ПРО СВОЇ СЕКРЕТИ...
01 Серп. 2017, 07:54:43

Техника для дома.
31 Лип. 2017, 22:02:47

А радио кто-нибудь слушае...
30 Лип. 2017, 17:55:50

АВТО НОВОСТИ
28 Лип. 2017, 10:52:17

Обменный пункт BestChange
26 Лип. 2017, 14:39:03

Бинарные опционы Binomo
26 Лип. 2017, 14:38:17

Випадкове фото
середня школа
середня школа
Дата завантаження :
12-09-2007 12:51:04