Добромильські володарі. Яворовські
Історичні нариси
17.12.14
Яворовські

Варто згадати про батьків Емілії. Яворовські поселились у Добромилі в 1907 році, коли Владислав Любич-Яворовський (1840-1928), – залізничний радник, будівничий багатьох ділянок Галицької залізниці (зокрема гілки Тернопіль-Підволочиськ), багатолітній начальник колії у Кракові, – після виходу на пенсію після 41 року служби обійняв там посаду міського інженера і відкрив власний офіс. Він приїхав у Добромиль у віці 67 років будучи уже визнаним фахівцем і маючи авторитет у певних колах. Як шанований і заслужений житель Кракова він отримав складаний ключ до хвіртки одного з парків Кракова, щоб мати змогу і вечорами ходити туди на прогулянки (цей ключ є родинною реліквією і власністю його внука – Яцка Гебультовича та його дружини Дороти).

 

   
Герміна-Сюзанна Любич-Яворовська (1857–1956), молода дружина в Тернополі, де її чоловік будував ділянку залізниці Тернопіль-Підволочиськ. Емілія Любич-Яворовська (1880–1950) – пізніша дружина Юзефа Ґебультовича, випускниця Краківської консерваторії (справа) з сестрою Ольгою (1881 р. н.). Фото виконане в ательє Альфреда Сілкевича в Тернополі

 

Попри похилий вік Яворовський активно працював. У 1916 році у віці 76 років він взявся за організацію відбудови знищених після І Світової війни об’єктів у Добромилі й Долині. Після встановлення польської влади обійняв ще посаду геометра (землеміра), але роки брали своє. Помер ранньою весною 1928-го року. На його похорон у Добромилі прибули численні делегації Спілки польських залізничних інженерів зі Львова й Кракова. Його дружина Герміна-Сюзанна (1857–1956) – за походженням австрійка – була дуже гостинною. На її іменини (Сюзанни) 11 серпня, на так звану “серпнівку”, з’їжджалася до Добромиля майже ціла родина. Як згадує її внук (по дочці Ользі) Адам Богданович, “у будинку на Гучку тоді лунали музика і співи. На фортепіано найчастіше грав мій батько (Петро Богданович) спеціальні шопенівські мазурки й етюди. Найкраще співала цьоця Нуна (Емілія Яворовська), яка, коли була незаміжньою, вчилася співу у Кракові”. Герміна Любіч–Яворовська змушена була залишити Добромиль у 1945-му році, а в 1956 р. померла у Лодзі.

Термін головування Юзефа Ґебультовича називали у Добромилі “золотим часом”. Тоді ж збудовано на берегах Вирви футбольний стадіон та поле для жидівського спортивного клубу (1923). Завдяки дуже активній праці добромильського “Сокола”, яким керував Ґебультович, пожвавилася культурна діяльність. Він також видавав поштові листівки де були зображені об’єкти, пов’язаними з історією Добромиля. Сьогодні ці листівки неабияк цінять колекціонери. Його внуком є Яцек Ґебультович (1959 р.н.), полоніст, журналіст, редактор “Бунту молодих духом”, колекціонер добромильських пам’яток. Разом із дружиною Доротою на основі документів, листів, розповідей і легенд уклали гарно ілюстрований “Родинний альбом” – сагу трьох польських родів: Ґебультовичів, Тернгонде, і Стоцьких.

 

 Будинок Софії і Юзефа Ґебультовичів, збудований 1909-го року за проектом Станіслава Маєрського,
у якому вони відкрили найпопулярніший у Добромилі магазин. З архіву родини Ґебультовичів.
 
 
Магазин Софії і Юзефа Ґебультовичів у Добромилі. Ґебультович виділяв чимало власних коштів на освітні,
культурні і суспільні потреби Добромиля. Про його прив’язаність до цього містечка служить те, що після
смерті він хотів бути похований на добромильському цвинтарі, розташованому на пагорбі, звідки видно
усе містечко. З архіву родини Ґебультовичів.

 

 
Учасники добромильського “Сокола”. Другий справа у верхньому ряду Юзеф Ґебультович, багатолітній
керівник “Сокола” в Добромилі і голова товариства “Народна школа”. Крім того, він був членом
Товариства Прихильників науки в Перемишлі та Товариства Татранського. З архіву родини Ґебультовичів.
 
 
Яцек Ґебультович – внук бургомістра Добромиля з дружиною Доротою. На основі документів, листів, спогадів і легенд уклали чудово ілюстровану сагу родин Ґебультовичів, Яворовських і Стоцьких під назвою “Родинний альбом”.
 

Автор Станіслав Славомир Ніцея – 1949 р.н., польський історик, ректор університету в Ополє (Польща), сенатор Речі Посполитої, автор історії Личаківського цвинтаря у Львові.

 

З польської переклав Павло Теліш. 

 

 

 
< Попер.   Наст. >
 Dobromyl on Facebook  Dobromyn on vkontakte.ru  Dobormyl on Twitter  Dobormyl on ondoklassniki.ru Dobromyl on Instagram
Погода в Україні
Популярні статті
Останнє на форумі
Як писати казку?
18 Серп. 2017, 16:58:57

ЧОЛОВІКИ ПРО СВОЇ СЕКРЕТИ...
01 Серп. 2017, 07:54:43

Техника для дома.
31 Лип. 2017, 22:02:47

А радио кто-нибудь слушае...
30 Лип. 2017, 17:55:50

АВТО НОВОСТИ
28 Лип. 2017, 10:52:17

Обменный пункт BestChange
26 Лип. 2017, 14:39:03

Бинарные опционы Binomo
26 Лип. 2017, 14:38:17

Випадкове фото
Добромиль 1935 року
Добромиль 1935 року
Дата завантаження :
12-09-2007 15:13:50