Форум Добромиль.org

Please login or register.

Увійти

Автор Тема: Українські художники  (Прочитано 29219 раз)

paschen

  • Ветеран
  • *****
  • Карма: 6
  • Offline Offline
  • Повідомлень: 754
    • dobromyl.org
Українські художники
« : 26 Лист. 2009, 12:45:20 »
  • Publish

  • Роботи харківського художника Олександра Іванова.

    "Перед броском 3"


    "Щира господиня"


    "Зустріч на полі"


    ДЖЕРЕЛО
    Записаний

    chasset

    • Ветеран
    • *****
    • Карма: 3
    • Offline Offline
    • Повідомлень: 677
    Re: Українські художники
    « Reply #1 : 17 Серп. 2011, 07:47:33 »
  • Publish


  • Художник Володимир Макаренко про потребу свободи творчості, нонконформізм у реаліях радянської системи та витоки своїх полотен.

     



    http://artvertep.com/news/16612_Tam%2C+de+Makar+telyat+ne+pas.html
    Записаний
    "Картагена нашої провінційности мусить бути зруйнована"  Ю.Шевельов

    chasset

    • Ветеран
    • *****
    • Карма: 3
    • Offline Offline
    • Повідомлень: 677
    Re: Українські художники
    « Reply #2 : 17 Серп. 2011, 07:50:39 »
  • Publish

  • Бойчук Михайло Львович (30.10.1882, с. Романівка Теребовлянського пов., нині Теребовлянського р-ну Тернопільської обл. — 13.07.1937, м. Київ) — основоположник нового українського монументального мистецтва, послідовники якого в історії мистецтва відомі як «художники-бойчукісти»; професор Київського художнього інституту, член Наукового товариства ім. Шевченка та Українського наукового товариства.


    Засновник української школи монументального живопису ХХ століття. У своїй творчості розвивав традиції візантійського та давньоукраїнського іконопису, мистецтва італійського Проторенесансу, української книжкової гравюри та народної картини. Виробив концепцію монументального стилю, де органічно поєднувались фрескова орнаментальна площинність (влластива візантійському мистецтву) і кольорова гармонія українського народного живопису. Виховав численних учнів та послідовників (Т. Бойчук, С. Налепінська-Бойчук, І. Падалка, О. Павленко, М. Рокицький, В. Седляр та числ. ін.).


    http://www.ukrainians-world.org.ua/peoples/0b89594b6c1d3737/
    Записаний
    "Картагена нашої провінційности мусить бути зруйнована"  Ю.Шевельов

    chasset

    • Ветеран
    • *****
    • Карма: 3
    • Offline Offline
    • Повідомлень: 677
    Re: Українські художники
    « Reply #3 : 17 Серп. 2011, 07:57:38 »
  • Publish

  • Білокур Катерина Василівна (1900, с. Богданівка Полтавської губ., тепер Яготинського р-ну Київської обл. — 1961, м. Яготин) — народна художниця України, заслужений діяч мистецтва УРСР.

    Народилася в с. Богданівці Пирятинського пов. Полтавської губ. (тепер Яготинського р-ну Київської обл.) в селянській сім’ї. З дитячих років виявила хист до малювання. Загальну та художню освіту здобула самотужки. У 1920-х — 1930-х рр. працювала в батьківському одноосібному господарстві, після 1945 р. — в колгоспі. У 1940 р. вперше експонувала власні твори на виставці (в Полтавському обласному будинку народної творчості). З 1949 р. — член Cпілки радянських художників УРCР. Підтримувала дружні стосунки з М. Донцовим, C. Кириченком, О. Петрусенко, А. Cередою, C. Таранушенком, П. Тичиною. Заслужений діяч мистецтв УРСР (з 1951 р.). Померла в м. Яготині, похована в с. Богданівці.

    Започаткувала в українському малярстві оригінальний жанр — живописні композиції з зображень рослин (квітів, колосся, листя, плодів, дерев тощо), виписаних (на відміну від усталених народно-декоративних традицій) з ювелірною точністю в передачі дрібних деталей, відтінків, світлотіней: «Берізка» (1934); «Квіти за тином» (1935); «Жоржини», «Квіти в тумані» (обидві — 1940); «Польові квіти» (1941); «Квіти увечері» (1942); «Буйна» (1944—1947); «Декоративні квіти» (1945); «Привіт урожаю» (1946); «Квіти з горіхами» (1948); «Цар-колос» (1949); «Рожі», «Квітки і берізоньки ввечері», «Квіти, яблука, помідори» (усі — 1950); «Пшениця, квіти, виноград» (1950—1952); «Кавун, морква, квіти» (1951); «У Богданівці на Загреблі» (1955); «У Шрамківському районі на черкаській землі» (1955—1956); «Півонії» (1958); «Квіти і овочі», «Бурячок» (обидві — 1959); «Букет квітів», «Осінь» (обидві — 1960) та числ. ін., часом вводячи до них елементи натюрморту — «Сніданок» (1950); «Натюрморт з колосками та глечиком» (1958—1959); «Натюрморт з хлібом» (1960) та ін., — або пейзажу — «Колгоспне поле» (1948—1949) та ін. Виконала також ряд позначених яскравим психологізмом портретів — «Жінка в зеленій керсетці» (1920-і рр.); «Портрет Тетяни Бахмач» (1923—1933); «Портрет Олі Білокур» (1928); «Портрет Надії Білокур» (1941); автопортрети (1950, 1955, 1957) та ін., тематичних картин на казкові сюжети — «Чорногузи дитину принесли» («Казка», 1959) та ін. У всіх своїх творах великого значення надавала кольористиці та композиції картини, гармонійно поєднувала традиції народної творчості і світогляду з високою мистецькою майстерністю щодо форми. Непересічний літературний хист виявила в листуванні — з Е. Гурович, М. Донцовим, Д. Косариком, С. Таранушенком, П. Тичиною та ін. діячами культури (опубл. М. Кагарлицьким у 1982—1995 рр.).

    НАРОДЖЕНІ УКРАЇНОЮ. Меморіальний альманах. У 2-х т. — К.: ЄВРОІМІДЖ, 2002. — Т.1. — С. 210—211.



    Вийшов нарешті друком збірник, для якого Оксана Забужко написала велике есе "Катерина, Або філософія мовчазного бунту: Конспект до ненаписаної біографії" вид-во "Стилос" , Київ 2011.

    Ну нічого, що ж діяти? Треба жити і в Богданівці.
    Катерина Білокур

    Її біографії досі не написано. І не дивно – з усіх постатей нашого культурного пантеону 20-го століття саме до неї найточніше, прямою проекцією зі століття 19-го, пасує шевченківська формула: «Історія мого життя є частина історії моєї батьківщини». Формула, котра передбачає й зворотній зв’язок: не маючи до диспозиції правдивої «історії батьківщини», годі розгледіти й зрозуміти смислові зв’язки і всередині вплетеної в те ширше панно нитки одного життя. Чи багато сказав би нам Шевченків життєпис, якби ми ніколи слихом не слихали ні про кріпацтво, ні про справу Кирило-Мефодіївців?..
    На сороковий рік по смерті Шевченка, на зорі «феміністичного» 20-го століття (ознаменованого «великим цивілізаційним проривом» жіноцтва в усі сфери суспільної діяльности, доти для жінок закриті), історія поставила в Україні повторний експеримент: цим разом геній, народжений у селянській хаті, прийшов на світ дівчинкою. І цілий свідомий вік генія припав на час найбільшої в новітній історії Катастрофи його (перепрошую – її!) народу – такої, перед якою блякнуть усі жахіття, спортретовані в «Кобзарі». Катастрофи, якій упродовж трьох поколінь приречено було залишатись німою – і для решти світу невидимою.
    І так само невидимим приречений був залишатися геній.


    Продовження життєпису Катерини Білокур
    читаємо на офіційній сторінці письменниці та культурної діячки Оксани Забужко:



    http://zabuzhko.com/ua/critique/bilokur.html

    Про видавництво "Стилос" дізнаємося на офіційній сторінці


    http://www.stylos.com.ua/index.php
    « Останнє редагування: 07 Вер. 2011, 08:53:50 від chasset »
    Записаний
    "Картагена нашої провінційности мусить бути зруйнована"  Ю.Шевельов

    chasset

    • Ветеран
    • *****
    • Карма: 3
    • Offline Offline
    • Повідомлень: 677
    Re: Українські художники
    « Reply #4 : 20 Серп. 2011, 17:43:03 »
  • Publish



  •    
    Леопольд Левицький: Підсвідомий колорит свідомого
    Нещодавно мистецький світ Львова відсвяткував 105-літній ювілей Леопольда Левицького. Я не знаю іншого художника, який би міг виробити такий аж надто своєрідний принцип розбудови картини.

     Визначивши тему і характер майбутнього зображення, Леопольд Левицький брався створювати наче б зовсім безвідносну абстракцію ліній і кольорів. Він малював, продовжуючи водночас розмову з нами, його гостями, не розтлумачуючи своєрідності замислу, шляхів його втілення. Коли ця робота була завершена, на мольберті з’являлося інше полотно – а вже на нього переносилися винайдені барви і пропорції – але вже в конкретних обрисах.

    Подивовані колеги називали Леопольда Левицького майстром композиційних та колористичних знахідок, незбагнутої багатьма творчої гри. З ноткою самовдоволення Леопольд Іванович пояснював, що він за своєю глибинною сутністю абстракціоніст, але влада вимагає мистецьких рішень у межках соцреалістичних засад – тож вона їх буде мати, але виплеканих на засадах майже що підсвідомості.



    Leopold Lewicki (ukr. Леопо́льд Іва́нович Леви́цький) (ur. 7 sierpnia 1906 w Burdiakowcach koło Tarnopola, zm. 14 maja 1973 we Lwowie) – malarz, grafik, rzeźbiarz. Był synem Polaka i Ukrainki.



    TYT:    http://zaxid.net/home/showSingleNews.do?leopold_levitskiy_pidsvidomiy_kolorit_svidomogo&objectId=1234109
    Записаний
    "Картагена нашої провінційности мусить бути зруйнована"  Ю.Шевельов

    chasset

    • Ветеран
    • *****
    • Карма: 3
    • Offline Offline
    • Повідомлень: 677
    Re: Українські художники
    « Reply #5 : 24 Серп. 2011, 10:45:11 »
  • Publish

  • http://krytyka.com/cms/front_content.php?idart=1048



    Сучасні художниці  Шубіна Маша та Алевтина Кахідзе
    Записаний
    "Картагена нашої провінційности мусить бути зруйнована"  Ю.Шевельов

    chasset

    • Ветеран
    • *****
    • Карма: 3
    • Offline Offline
    • Повідомлень: 677
    Re: Українські художники
    « Reply #6 : 24 Серп. 2011, 13:57:14 »
  • Publish

  •  Наше сучасне образотворче мистецтво

    Дізнаємося звідсіля

    http://www.umoloda.kiev.ua/number/1928/164/68584/




    Записаний
    "Картагена нашої провінційности мусить бути зруйнована"  Ю.Шевельов

    chasset

    • Ветеран
    • *****
    • Карма: 3
    • Offline Offline
    • Повідомлень: 677
    Re: Українські художники
    « Reply #7 : 26 Груд. 2013, 12:41:08 »
  • Publish


  • ЩО МУСИМО ЗНАТИ ПРО ОЛЕКСАНДРА АРХИПЕНКА

    Дивлячись із засніженого Манхеттена на засніжений Майдан, нью-йоркці виявляють солідарність тим, що відправляються у представництво України в Америці – Український музей.
     
    Він розташувався у східній частині Даунтауна, де здавна мешкає українська громада. Досі цей український куточок Манхеттена був знаменитий недорогими і смачними ресторанами на кшталт «Веселки», де я часто зустрічав задоволених панків за тарілкою ситного борщу. Тепер сюди добираються естети.
     
    Своїм патроном куратори музею вибрали майстра, якого добре знають у Нью-Йорку – Олександра Архипенка. Як невтомний винахідник він був у всьому новатором. Разом із Пікассо і Браком експериментував із колажами. Він займався кінетичної скульптурою, коли ще не було такого терміну. Вигадав особливий жанр – симбіоз живопису та рельєфу. Виготовив дивовижну машину для малювання. (Він назвав її «архіпентура» і присвятив Едісону та Ейнштейну). Але перш за все Архипенко був скульптором із рідкісним почуттям форми. Попередник Генрі Мура, він зробив революцію, коли першим ввів у фігуру конструктивну порожнечу, осмислене зяяння.
     
    «Для творця те, чого немає, часто важливіше того, що є», – говорив Архипенко.

    Олександр Архипенко, «Мойсей», 1939 рікОлександр Архипенко, «Мойсей», 1939 рік
    Втім, найважливішим для нового музею виявилося українське походження художника. Хоча якраз із цим можна посперечатися. За національністю Архипенко був модерністом. Як усі представники цього могутнього руху, він був захоплений універсаліями і провів своє життя космополітом. У 19 років, назавжди виїхавши з рідного Києва до Москви, Архипенко по-справжньому розцвів у Парижі, а осів у Нью-Йорку, де жив до самої смерті (помер у 1964-му).
     
    Нарівні з історичними виставками, на зразок тих, що проходять зараз – «Голодомор» і «Політичний плакат», провідна тема музею – «Модернізм на Україні», роботи, присвячені мистецтву другого і третього десятиліття ХХ століття. Куратори зібрали картини і малюнки усіх великих художників, так чи інакше пов’язаних із Україною. Тому на стінах музею висять картини Малевича і Татліна, які викладали в 20-ті роки в Київському художньому інституті, який став тоді «українським Баухаусом». Серед інших знаменитостей – Олександра Екстер, Давид Бурлюк, Родченко.
     
    Яскравий ренесанс мистецтва першої третини ХХ століття позначився на всьому устрою художнього життя, насамперед у таких культурних центрах, як Київ і особливо Харків. Модерністи того часу жадібно шукали нову мову, поєднуючи універсальну авангардну форму зі суто національними – українськими – мотивами. Ця була еклектична епоха, коли під однією обкладинкою друкували роботи футуристів і сільських художників-самоучок.
     
    Недовгий період «українізації України» 20-х років змінився кривавим погромом національного мистецтва в 30-і роки. Один із тих, кому пощастило вижити, був харківський художник Василь Єрмилов. (Я давно знаю про нього завдяки Бахчаняну, який у нього вчився.) У музеї Єрмилов представлений дуже щедро. Найцікавіше – тривимірні колажі з дерев’яних букв, що роблять слово об’єктом образотворчого мистецтва. «Щоб освоїти цю футуристську каліграфію, – розповів мені Вагрич, – Єрмилов на рік пішов учнем до столяра».
     
    Ну, а тепер не можна не сказати головного: відбір експонатів для виставок в Українському музеї пояснюється політикою, причому далекоглядною. Українська діаспора в Америці всіляко підтримує рух своєї метрополії в напрямку Європи, Заходу. Естетика в цьому процесі відіграє величезну роль. Зв’язати прославлених художників із України – значить зробити крок назустріч світовій спільноті, зробити заявку на своє законне місце у західному культурному просторі.
     
    Саме тому так прикро, що в Нью-Йорку немає російського музею. По-моєму, тут позначається комплекс імперської нації. У діаспорі українці, як і латиші, естонці і багато інших, завжди підкреслювали свою національну ідентичність, прагнучи відокремити себе від стертої інтернаціоналізмом «радянської національності». Росіяни в цьому не брали участі, тому що вони не боялися загубитися. Сьогодні, коли ситуація (всіляко) змінилася, було б чудово відкрити в Нью-Йорку Російський – на взірець Українського – музей. Зібрані там колекції, виставки, лекції, концерти могли б виділити і підкреслити російську складову в багатонаціональній культурі і Нью-Йорка, і всієї Америки. Для цього потрібна воля, ініціатива і, звичайно, гроші. Щоб створити свій музей, українська діаспора Америки зібрала 8 мільйонів доларів.
     
    Олександр Геніс – журналіст Радіо Свобода
     http://www.radiosvoboda.org/content/article/25210610.html
    Записаний
    "Картагена нашої провінційности мусить бути зруйнована"  Ю.Шевельов

    chasset

    • Ветеран
    • *****
    • Карма: 3
    • Offline Offline
    • Повідомлень: 677
    Re: Українські художники
    « Reply #8 : 04 Січ. 2014, 19:21:52 »
  • Publish

  • Тут можна дізнатися більше про українських художників 19-20 ст, познайомитися з творчістю.

    http://www.wikipaintings.org/uk/artists-by-nation/ukrainian
    Записаний
    "Картагена нашої провінційности мусить бути зруйнована"  Ю.Шевельов
     


    Facebook Comments